Світлана Крючкова

Світлана Миколаївна Крючкова народилася 22 червня 1950 року в Кишиневі в родині військовослужбовця. Її батько Микола Крючков був слідчим, служив у контррозвідці «Смерш» під час війни. Мати походила з поморського роду. З дитинства Світлана мріяла про сцену, хоча спочатку кілька разів не змогла вступити до театрального вишу. У 1973 році вона закінчила Школу-студію МХАТ і була прийнята до трупи Московського театру імені Моссовєта, а згодом — до Театру імені Ленінського комсомолу (нині «Ленком»).

Світлана Крючкова — видатна радянська та російська акторка театру і кіно, відома своєю яскравою індивідуальністю, потужним темпераментом і глибоким драматичним талантом. Вона зіграла понад сто ролей у кіно та театрі. Найбільшу популярність принесли ролі у фільмах «Велика перерва», «Не може бути!», «Померти від кохання», «Ліквідація», «Бідний, бідний Павел», «Одеський пароплав». Акторка майстерно втілює як комедійні, так і драматичні образи сильних, вольових жінок. У театрі її робота також високо цінується, особливо в постановках «Ленкому» та інших сценах.

Світлана Крючкова удостоєна звання Народної артистки РСФСР (1991). Вона є чотириразовою лауреаткою кінопремії «Ніка» (1991 — двічі, 2010, 2026), лауреаткою премії «Верю. Константин Станиславский» (2020) та інших театральних і кінематографічних нагород. Її внесок у розвиток російського мистецтва відзначений численними почесними грамотами та преміями.

Світлана Крючкова народилася в родині військовослужбовця. Батько — Микола Крючков, мати — з поморського роду. Акторка була одружена тричі. Перший шлюб — з Юрієм Векслером (1975–1989), від якого народився син Дмитро Векслер (1981). Другий шлюб — з художником-декоратором Олександром Молодцовим, від якого народився син Олександр Крючков (1990). Третій шлюб — з Михайлом Стародубом (розлучена). У Світлани Крючкової є троє онуків від синів. Вона рідко говорить про особисте життя, віддаючи перевагу творчості.

Світлана Миколаївна Крючкова продовжує активно працювати в театрі та кіно. У 2025–2026 роках вона знялася у фільмі «Двоє в одному житті, не рахуючи собаки» та серіалі «Старший син». Акторка бере участь у театральних постановках, читає вірші та прозу зі сцени, проводить творчі вечори. Вона залишається однією з найшанованіших акторок свого покоління. Її роботи продовжують надихати глядачів і молодих артистів. У 2026 році вона отримала чергову премію «Ніка», що підкреслює її незгасний талант і визнання.