Стівен Спілберґ

Стівен Аллан Спілберг народився 18 грудня 1946 року в Цинциннаті, штат Огайо, США. Він виріс у реформістській єврейській сім’ї, де мати Лія Адлер (уроджена Познер) була концертною піаністкою та власницею кошерного молочного ресторану, а батько Арнольд Спілберг — електроінженером, що працював над розробкою комп’ютерів. Сім’я часто переїжджала через роботу батька: у 1952 році до Хаддон Тауншип, Нью-Джерсі, де Стівен відвідував єврейську школу, а в 1957-му — до Фенікса, Аризона, де він пережив антисемітизм і булінг у школі через єврейське походження. З раннього віку Спілберг захопився кіно, знімаючи домашні фільми на 8-мм камеру, натхненний такими стрічками, як “Земля майбутнього” Сесіла Б. Де Мілля. У 13 років він створив свій перший фільм “Втеча з нізвідки” для конкурсу, а в 16 — науково-фантастичну короткометражку “Firelight”, яку показав у місцевому кінотеатрі. У 1965 році Спілберг вступив до Каліфорнійського державного університету в Лонг-Біч, але покинув навчання для роботи на Universal Studios, завершивши ступінь лише в 2002 році.

Стівен Спілберг — американський режисер, продюсер і сценарист, піонер сучасного блокбастера та один з найвпливовіших кінематографістів в історії, чиї фільми зібрали понад 10 мільярдів доларів у прокаті. Його прорив стався з трилером “Щелепи” (1975), що започаткував літній блокбастер і зібрав понад 470 мільйонів доларів, а також “Зоряні війни: Нова надія” (1977, як продюсер). Серед найвідоміших проектів — пригодницька франшиза “Індіана Джонс” (1981–2023) з Гаррісоном Фордом, науково-фантастичні шедеври “Близькі контакти третього ступеня” (1977) та “Е.Т. позаземний” (1982), динозавровий хіт “Парк Юрського періоду” (1993) та воєнна драма “Врятувати рядового Раяна” (1998). Спілберг зняв історичні драми “Список Шиндлера” (1993), “Лінкольн” (2012) та “Вестсайдська історія” (2021), а також напівавтобіографічний “Фейблмани” (2022), натхненний його дитинством. Він заснував Amblin Entertainment (1981) та DreamWorks Pictures (1994) з Джеффрі Катценбергом і Девідом Ґеффеном, продюсуючи хіти на кшталт “Кому набридло жити” (1985), “Хто підставив кролика Роджера?” (1988) та серіал “Брати по зброї” (2001). Його стиль поєднує видовищність, емоційну глибину та теми сім’ї, юдаїзму та історії, роблячи його найкасовішим режисером усіх часів. Спілберг також відомий колабораціями з композитором Джоном Вільямсом та акторами як Том Генкс і Том Круз.

Стівен Спілберг отримав три премії “Оскар” за найкращу режисуру: за “Список Шиндлера” (1993) та “Врятувати рядового Раяна” (1998), а також як продюсер за найкращий фільм “Список Шиндлера”. Його фільми номіновані на “Оскар” 19 разів, з 13 номінаціями на найкращу режисуру — рекорд для сучасних режисерів. У 1987 році — премія імені Ірвінга Талберґа за внесок як продюсера, у 1995-му — AFI Life Achievement Award. Чотири “Золоті глобуси” за режисуру (“Список Шиндлера”, “Врятувати рядового Раяна”, “Мюнхен”, “Лінкольн”), три BAFTA Awards. У 2001-му — почесний лицар-командор Ордену Британської імперії (KBE), у 2006-му — Kennedy Center Honors, у 2009-му — Cecil B. DeMille Award, у 2015-му — Президентська медаль Свободи, у 2023-му — Національна медаль мистецтв. У 2023-му — перша Time 100 Impact Award у США. Семеро його фільмів у Національному реєстрі фільмів Бібліотеки Конгресу, включно з “Щелепами”, “Е.Т.” та “Парком Юрського періоду”. У 2024-му — номінації на Tony Awards як продюсер мюзиклів “Вода для слонів” та “Смерть стає нею”.

Стівен Спілберг народився в сім’ї Арнольда Спілберґа, електроінженера українського єврейського походження, та Лії Адлер, піаністки та рестораторки з російсько-єврейської родини; Арнольд помер у 2020 році у 103, а Лія — у 2004-му. У Спілберґа три молодші сестри: Енн (режисерка), Сюзан (скрипалька) та Ненсі (скульпторка), з якими він зберігав близькі зв’язки, натхненні дитинством у напівавтобіографічному “Фейблманах”. Батьки розлучилися в 1965 році, коли Стівену було 18, що вплинуло на його ставлення до сім’ї та юдаїзму. Спілберг був одружений з актрисою Емі Ірвінґ у 1985–1989 роках; від шлюбу син Макс (нар. 1985, дизайнер відеоігор, приватне життя). У 1991 році одружився з актрисою Кейт Капшоу, з якою познайомився на зйомках “Індіана Джонс і храм долі” (1984); Кейт, колишня єпископалка, перейшла в юдаїзм перед весіллям, що відбулося цивільно та ортодоксально. У подружжя семеро дітей: від Кейт — дочка Джессіка (нар. 1976, актриса “Анатомії Ганнібал”, одружена з Крістофером Ґевіґаном, троє дітей) та усиновлений син Тео (нар. 1988, гітарист у Wardell з сестрою Сашею); біологічні Саша (нар. 1990, співачка Buzzy Lee), Соєр (нар. 1992, актор у “Ліхтарнику” та “Манчестер біля моря”, одружений з Рей Левін) та Дестрі (нар. 1996, актриса в “Гемоглобіні”); усиновлена Мікаела (нар. 1996, реперка, переживала труднощі з наркотиками та бездомністю, але одужала). Сім’я живе в Пасифік-Палісейдс, Каліфорнія, та Іст-Гемптоні, Нью-Йорк; Спілберг наголошує, що діти — пріоритет, і часто знімає з ними, балансуючи кар’єру з батьківством.

На листопад 2025 року Стівен Спілберг, якому 78 років, продовжує активну кар’єру, фокусуючись на режисурі, продюсуванні та театрі, попри вік. У травні 2025-го завершив зйомки свого нового науково-фантастичного фільму “The Dish” (без назви офіційно), оригінального “event film” про НЛО за сценарієм Девіда Коппа, з Емілі Блант, Джошем О’Коннором, Коліном Фіртом, Євою Г’юсон та Колманом Домінґо в ролях; композитор Джон Вільямс (30-та співпраця), прем’єра запланована на 12 червня 2026-го від Universal Pictures. Спілберг продюсує сіквел “Гурти 2” (оголошено в лютому 2025-го), третю “Гремлінів” (скрипт готовий), “Маленькі тони: Університет” (2026, епізод) та кросовер “Трансформери/G.I. Joe” (пре-продакшн). У театрі він ко-продюсує мюзикл “Smash” на Бродвеї (початок 2025-го, базований на серіалі, де був виконавчим продюсером), після успіху “Води для слонів” та “Смерть стає нею” (2024, номінації на Tony з дружиною Кейт Капшоу). Серед інших — продюсерство “Ти маєш танцювати” (2027) та безіменного проекту з Морґаном Фріменом. Спілберг продовжує благодійність через Shoah Foundation (заснована 1994-го для свідчень жертв Голокосту), підтримує освіту та єврейські ініціативи, а в 2025-му отримав почесні нагороди за внесок у кіно. Він балансує роботу з родиною, часто згадуючи дружину Кейт як “фронтирвумен” сім’ї, та готується до святкування 79-річчя з сімома дітьми та онуками, наголошуючи на темах спадщини в нових проектах. Його фокус — на оригінальних історіях, що поєднують видовищність з емоційною глибиною, надихаючи нове покоління.