Стівен Содерберґ

Стівен Ендрю Содерберг народився 14 січня 1963 року в Атланті, штат Джорджія, США. Він є другим з шести дітей у родині професора Пітера Содерберга та Мері Енн Бернард, з шведським, ірландським та італійським корінням. З раннього віку сім’я переїжджала: спочатку до Піттсбурга, а потім до Батон-Руж, Луїзіана, де батько став деканом педагогічного коледжу при Університеті штату Луїзіана. Содерберг не завершив формальну вищу освіту, але з підліткового віку захопився кіно, знімаючи короткометражки на Super 8 та працюючи асистентом на зйомках. У 15 років створив свій перший фільм, а в 1983-му — документальний про концерт гурту Yes, що принесло номінацію на Ґреммі.

Стівен Содерберг — американський кінорежисер, сценарист, продюсер, оператор і монтажер, піонер незалежного кіно, відомий версатильністю жанрів від арт-хаусу до блокбастерів з фокусом на психологічні драми, кримінал та хіст-стрі. Його дебют «Секс, брехня і відео» (Sex, Lies, and Videotape, 1989) виграв Золоту пальмову гілку в Каннах, зробивши його наймолодшим лауреатом премії у 26 років. Серед знакових проектів — кримінал «Афера» (The Limey, 1999), біографічна драма «Ерін Брокович» (Erin Brockovich, 2000) з Джулією Робертс, багатошарова драма «Трафік» (Traffic, 2000) про наркоторгівлю, трилогія «Океани» (Ocean’s Eleven, 2001; Ocean’s Twelve, 2004; Ocean’s Thirteen, 2007) з Джорджем Клуні, sci-fi «Соляріс» (Solaris, 2002), романтична комедія «Вікі Крістіна Барселона» (Vicky Cristina Barcelona, 2008) з Пенелопе Крус, трилогія «Магік Майк» (Magic Mike, 2012; Magic Mike XXL, 2015; Magic Mike’s Last Dance, 2023) з Ченнінгом Татумом, трилер «Логан Лакі» (Logan Lucky, 2017), хорор «Несанкціоноване» (Unsane, 2018) знятий на iPhone, та «Присутність» (Presence, 2024) — haunted house story з перспективи привида. Содерберг часто сам знімає та монтує під псевдонімами Peter Andrews і Mary Ann Bernard, впливаючи на сучасне кіно нелінійним наративом, натуральним освітленням та експериментами з форматами.

– Оскар за найкращу режисуру («Трафік», 2001).
– Золота пальмова гілка Каннського фестивалю за «Секс, брехня і відео» (1989) — наймолодший лауреат.
– Ґреммі за найкращий музичний відео (довга форма) за «9012Live» гурту Yes (1986, номінація).
– Еммі за найкращу режисуру мінісеріалу («За свічниками», Behind the Candelabra, 2013).
– BAFTA за найкращий фільм («Енні Холл», 1978, помилково; за «Трафік», 2001).
– Почесна Золота пальмова гілка Канн (2016), Почесний Золотий ведмідь Берлінале (2004), Золотий лев Венеції (2020).
– 14 номінацій на Оскар, 6 на Золотий глобус (1 перемога), 3 на Еммі (2 перемоги).
– Independent Spirit Award за найкращу режисуру («Секс, брехня і відео», 1990).
– Фільми зібрали понад $2,2 млрд у прокаті, з 5 Оскарами загалом.

Стівен Содерберг походить з творчої родини: батько Пітер Содерберг (1930-2010) — професор і декан Університету Луїзіани, мати Мері Енн Бернард (1926-2016) — домогосподарка з італійським корінням; батько мав шведське та ірландське походження. Він другий з шести дітей, має п’ятьох братів і сестер, з якими підтримує близькі зв’язки, але деталі не розголошує; родина переїжджала часто, що вплинуло на його мобільність у кар’єрі. Перший шлюб з акторкою Елізабет Пекхем (1989–1994) завершився розлученням без дітей; пара познайомилася на зйомках. Другий шлюб з моделлю Жюлі Дельп’є (1996–2007) також бездітний, але дружній розрив; Дельп’є знімалася в його фільмах. З 2003 року Содерберг у стосунках з Джулією Робертс, з якою познайомився на «Ерін Брокович», але вони не одружені; Робертс — близька подруга, знімалася в кількох проектах. Біологічних дітей немає, але Содерберг близький з племінниками та хрещеними; його сестра Леті Аронсон — продюсерка, співпрацює в проектах. Родина підтримує його експерименти, і він живе в Лос-Анджелесі з приватним способом життя.

На листопад 2025 року Стівену Содербергу виповнилося 62 роки, і він продовжує плідну кар’єру, зосереджуючись на жанрових експериментах та колабораціях з зірками, попри чутки про “пенсію” в 2013-му. У січні 2025-го прем’єрував хорор «Присутність» (Presence) на Sundance з Люсі Лю та Джулією Фокс, де історія розгортається з перспективи привида; фільм хвалять за інноваційний наратив і візуали, зібравши $10 млн у прокаті. У травні-червні 2024-го зняв шпигунський трилер «Чорна сумка» (Black Bag) у Лондоні за сценарієм Девіда Коппа з Кейт Бланшетт та Майклом Фассбендером як подружжям-агентами; прем’єра запланована на кінець 2025-го на TIFF, з потенціалом для Оскару. У квітні 2025-го анонсував документальний фільм про останнє інтерв’ю Джона Леннона та Йоко Оно, натхненний архівами. Серед поточних — драма «The Gentleman» з Іаном Маккелленом, Мікаелою Коел та Джеймсом Корденом, прем’єра на TIFF у вересні 2025-го, що досліджує корупцію в Британії. Содерберг працює над мюзиклом про Liberace (2026) та sci-fi з елементами хорору, знімаючи на iPhone для економії. У листопаді 2025-го вийшов його роман «Works with Baum» від Simon & Schuster про Баума та «Чарівника країни Оз». Режисер коментує в інтерв’ю NPR: «Я не можу зупинитися — кіно для мене як дихання». Живе в Лос-Анджелесі з близькими, грає джаз на кларнеті щонеділі, і планує 2–3 проекти на 2026-й, фокусуючись на Європі та стримінгах. Його спадщина — у революції інді-кіно та впливу на Тарантіно, Нолана.