Степан Любомирський

Степан Любомирський (справжнє ім’я — Любомир Степан Рихтицький) — український письменник-прозаїк, сценарист, редактор та графік, який народився 21 квітня 1921 року в Дрогобичі, Галичина [citation:1][citation:2]. Навчання у Львівському університеті перервалося через закриття закладу німецькою окупаційною владою. 1943 року він приєднався до Дивізії «Галичина», а після війни опинився в таборі для військовополонених у Ріміні, Італія, де й розпочав свою літературну кар’єру [citation:1]. Помер 16 липня 1983 року в Чикаго, Іллінойс, США [citation:1][citation:2].

Степан Любомирський відомий насамперед як автор романів, присвячених підпільній боротьбі за незалежність України, та як сценарист кількох художніх фільмів [citation:1]. Його перший роман «Жорстокі світанки» (1947) став надзвичайно популярним і був екранізований 1965 року в Канаді режисером Волтером Васіком [citation:1]. Він написав ще два сценарії для канадської кінокомпанії Canukr в Ошаві, Онтаріо: «Ніколи не забуду» (1969) та «Зашуміла верховина» (1975) [citation:1][citation:2]. Серед його найвідоміших літературних творів — романи «Плем’я вовків» (1951), «Між славою і смертю» (1953), «Під молотом війни» (1955–1956) та посмертна трилогія «Слідами заповіту» (1985) [citation:1]. Його твори, хоча й мали невисоку літературну цінність через схематичні характери, були надзвичайно популярними завдяки напруженому сюжету та національному пафосу [citation:1].

Інформація про нагороди та офіційні досягнення Степана Любомирського у відкритих джерелах відсутня. Він залишив по собі значну літературну та кінематографічну спадщину в діаспорі, але його роботи не були відзначені публічними преміями.

Степан Любомирський народився в Дрогобичі, а його справжнє прізвище — Рихтицький [citation:2]. Він узяв літературний псевдонім «Любомирський» за іменем свого батька Любомира. У 1943 році він приєднався до Дивізії «Галичина», а після війни опинився в таборі для військовополонених у Ріміні [citation:1]. Згодом емігрував до США, де оселився в Чикаго [citation:1][citation:2]. У діаспорі він був активним громадським діячем: членом ОУН, Управи Братства Дивізійників, Асоціації Діячів Української Культури [citation:2]. Інформація про дружину та дітей відсутня у відкритих джерелах, оскільки письменник тримав особисте життя в таємниці.

Степан Любомирський пішов з життя 16 липня 1983 року в Чикаго [citation:1][citation:2]. Його літературна та кінематографічна спадщина залишається важливим надбанням української діаспори. Роман «Жорстокі світанки» досі вважається одним із найпопулярніших творів про український визвольний рух, хоча й піддається критиці за схематичність образів [citation:1]. Його фільми «Ніколи не забуду» та «Зашуміла верховина» зберігаються в архівах канадського кінематографа як приклади українського діаспорного кіно 1960–1970-х років [citation:1][citation:5]. У 2025–2026 роках ці стрічки продовжують бути доступними для перегляду в онлайн-архівах [citation:5]. Посмертно опублікована трилогія «Слідами заповіту» (1985) стала останнім великим твором письменника, у якому сюжет часто поступається місцем ідеологічному проповідництву [citation:1].