Стенлі Донен

Стенлі Донен народився 13 квітня 1924 року в Колумбії, штат Південна Кароліна, США. Він був сином Мордекая Мозеса Донена, менеджера магазину одягу, та Гелен (уродженої Коен), доньки торговця ювелірними виробами. Зростаючи в одній із небагатьох єврейських сімей у місті, Стенлі стикався з антисемітизмом і часто тікав у кінотеатри. З дитинства вивчав чечітку, знімав домашні 8-мм фільми та мріяв про сцену. У 16 років закінчив школу, недовго навчався в Університеті Південної Кароліни, а в 1940 році переїхав до Нью-Йорка, де дебютував як танцівник у бродвейському мюзиклі «Pal Joey» разом із Джином Келлі.

Стенлі Донен — американський режисер, хореограф і продюсер, один із найвпливовіших творців голлівудських мюзиклів Золотої ери. Разом із Джином Келлі він поставив культові стрічки «On the Town» (1949), «Singin’ in the Rain» (1952) та «It’s Always Fair Weather» (1955). Серед інших знакових робіт — «Royal Wedding» (1951) з Фредом Астером, «Funny Face» (1957) з Одрі Гепберн і Фредом Астером, «Seven Brides for Seven Brothers» (1954), трилер «Charade» (1963) з Кері Грантом і Одрі Гепберн, «Two for the Road» (1967) та «Bedazzled» (1967). Він успішно поєднував мюзикли з комедіями, трилерами та драмами, революціонізувавши кінематографічні танцювальні номери.

У 1998 році Стенлі Донен отримав Почесний «Оскар» за внесок у кінематограф. Він також здобув нагороду Гільдії режисерів Америки (DGA), премію за життєві досягнення від Американського інституту кіномистецтва та інші відзнаки. Його фільми неодноразово номінувалися на «Оскар», зокрема за хореографію та режисуру. Донена часто називали «королем голлівудських мюзиклів».

Батьки Стенлі — Мордекай Мозес Донен і Гелен Коен. Він був одружений п’ять разів. Першою дружиною стала танцівниця і хореограф Джин Койн (пізніше дружина Джина Келлі). Другою — акторка Маріон Маршалл, з якою мав двох синів. Третій, четвертий і п’ятий шлюби також закінчилися розлученнями, зокрема з Памелою Брейден (1990–1994). Загалом мав трьох дітей, зокрема продюсера Джошуа Донена. З 1999 року і до кінця життя його партнеркою була режисерка і комік Елейн Мей. Стенлі Донен помер 21 лютого 2019 року у віці 94 років у Нью-Йорку від серцевої недостатності.

Стенлі Донен помер 21 лютого 2019 року. Його остання режисерська робота — телефільм «Love Letters» (1999). Сьогодні він вважається легендою Голлівуду та одним із останніх великих режисерів Золотої ери. Фільми «Singin’ in the Rain», «Charade» та «Funny Face» залишаються класикою, регулярно транслюються, реставруються та вивчаються в кінематографічних школах. Ретроспективи його робіт проходять на фестивалях по всьому світу. Донен назавжди змінив уявлення про те, як можна знімати танцювальні сцени в кіно, поєднуючи техніку, гумор і емоційну глибину. Його вплив відчутний у сучасних мюзиклах і комедіях.