Соломон Нортап

Соломон Нортап народився 10 липня 1807 року в містечку Шрун (нині Мінерва), штат Нью-Йорк, США [citation:1][citation:3]. Він народився вільною людиною, оскільки його мати була вільною жінкою змішаного раси, а батько Мінтус отримав свободу після смерті свого господаря [citation:1][citation:3]. Нортап працював фермером, різноробом і скрипалем, здобув репутацію талановитого музиканта [citation:1][citation:3].

Соломон Нортап відомий насамперед як автор мемуарів «Дванадцять років рабства», опублікованих у 1853 році [citation:1][citation:2]. У цій книзі він детально описує своє викрадення у 1841 році, коли двоє чоловіків заманили його до Вашингтона, округ Колумбія, обіцяючи роботу музикантом, але замість цього його приспали, побили та продали в рабство [citation:1][citation:5]. Нортап провів дванадцять років на плантаціях Луїзіани, перш ніж його врятували завдяки допомозі канадського теслі Семюела Басса, який передав листи до Нью-Йорка [citation:1][citation:5]. Його мемуари стали бестселером і є одними з найважливіших свідчень про життя рабів на американському Півдні [citation:1][citation:2].

Інформація про отримання Соломоном Нортапом премій або нагород за життя відсутня. Однак його мемуари «Дванадцять років рабства» лягли в основу фільму Стіва Макквіна 2013 року, який отримав премію Оскар як найкращий фільм [citation:3][citation:9]. Після смерті Нортапа його внесок у боротьбу з рабством визнаний на державному рівні, зокрема щорічним святкуванням Дня Соломона Нортапа в Саратога-Спрінгс, заснованим у 1999 році [citation:1][citation:5].

Соломон Нортап народився в родині Мінтуса Нортапа, колишнього раба, який після звільнення став фермером і навіть мав право голосу завдяки володінню нерухомістю [citation:1][citation:3]. Його мати була вільною жінкою змішаного раси, що забезпечило синам Соломону та Джозефу статус вільних людей [citation:3][citation:5]. 25 грудня 1829 року Соломон одружився з Енн Гемптон, і в подружжя народилося троє дітей: Елізабет, Маргарет та Алонзо [citation:3][citation:10]. Після звільнення з рабства в 1853 році Нортап возз’єднався з родиною, але до кінця 1850-х років його стосунки з дружиною погіршилися [citation:3]. Енн Нортап померла в 1876 році, і в некрологах вона вже значилася як вдова [citation:3].

Після звільнення Нортап активно займався аболіціоністською діяльністю, виступаючи з лекціями на північному сході США про свій досвід рабства [citation:3][citation:7]. Він також безуспішно намагався притягнути до відповідальності своїх викрадачів, але через расові закони не міг свідчити в суді проти білих [citation:3][citation:5]. Після 1857 року сліди Нортапа губляться; дослідники припускають, що він міг приєднатися до Підпільної залізниці, допомагаючи втікачам-рабам дістатися Канади [citation:1][citation:7]. Точна дата та обставини його смерті невідомі [citation:1][citation:3]. Спадщина Нортапа живе у вигляді його книги, яка перевидавалася та була екранізована у 1984 та 2013 роках, а також через щорічні пам’ятні заходи [citation:1][citation:9].