Сьюзен Страсберґ

Сьюзен Страсберг народилася 22 травня 1938 року в Нью-Йорку в родині легендарного театрального режисера Лі Страсберга та актриси Поли Страсберг. Виховуючись у самому центрі акторського світу, вона з раннього віку поринула в атмосферу театрального мистецтва та славнозвісної «Методи». Її дитинство пройшло серед видатних митців того часу, що зумовило її швидкий старт на професійній сцені. Вона отримала освіту в престижних закладах Нью-Йорка, готуючись до зіркової кар’єри.

Сьюзен Страсберг здобула світове визнання ще в підлітковому віці, виконавши головну роль у бродвейській постановці «Щоденник Анни Франк», за яку була номінована на премію «Тоні». У кіно вона прославилася ролями у фільмах «Пікнік», «Капо» та «Пригоди молодої людини», продемонструвавши винятковий драматичний талант. Її гра у фільмі «Капо» принесла їй нагороду Венеційського кінофестивалю. Крім акторської діяльності, вона стала успішною письменницею, опублікувавши декілька автобіографічних книг.

Найвищою професійною нагородою актриси став Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі 1961 року за фільм «Капо». Вона також була номінована на премію «Золотий глобус» за роль у картині «Пригоди молодої людини» та на премію BAFTA як найперспективніша молода актриса. Її внесок у театральне мистецтво був відзначений високими оцінками критиків та театральних премій Нью-Йорка.

Сьюзен була донькою засновника Акторської студії Лі Страсберга, що мало величезний вплив на її особисте та професійне життя. Вона мала непрості стосунки з батьками, про що відверто розповідала у своїх мемуарах. У середині шістдесятих років вона вийшла заміж за актора Крістофера Джонса, проте їхній шлюб тривав недовго. У цьому союзі народилася її єдина дитина — донька Дженніфер Робін Джонс. Також Сьюзен була близькою подругою Мерілін Монро, яка певний час жила в домі Страсбергів.

Сьюзен Страсберг пішла з життя 21 січня 1999 року в Нью-Йорку, тому нових проектів за її участі не існує. Її творча спадщина продовжує жити через її книги та класичні фільми, які залишаються важливими для історії кінематографа. Вона залишила по собі пам’ять як про одну з найталановитіших представниць своєї епохи, що змогла вийти з тіні видатних батьків. Сучасні дослідники кіно часто звертаються до її мемуарів для розуміння внутрішньої кухні Акторської студії. Її донька та спадкоємці дбають про збереження архівів та інтелектуальної власності актриси.