Сєрґєй Юрскій

Сергій Юрійович Юрський народився 16 березня 1935 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург), у творчій театрально-музичній родині. Його батько Юрій Сергійович Юрський (справжнє прізвище Жихарєв) був актором, режисером і театральним діячем, мати Євгенія Михайлівна Юрська-Романова — музичним педагогом. Дитинство та юність Сергія пройшли в атмосфері мистецтва, що значною мірою визначило його подальше життя. Після трьох курсів юридичного факультету Ленінградського університету він перейшов до акторського факультету Ленінградського театрального інституту імені Островського, який закінчив у 1959 році.

Сергій Юрський — один із найяскравіших акторів-інтелектуалів радянського та пострадянського кіно й театру. Найвідоміша його роль — Остап Бендер у фільмі «Золоте теля» (1968), де він блискуче втілив образ великого комбінатора. Серед інших знакових робіт — ролі у фільмах «Республіка ШКІД», «Місце зустрічі змінити не можна», «Двадцять днів без війни», «Державний кордон», «Людина з бульвару Капуцинів». У театрі він працював у БДТ імені Горького в Ленінграді (1957–1978), а з 1978 року — у Театрі імені Моссовєта в Москві, де грав Чацького, Тузенбаха, Езопа та багатьох інших класичних персонажів. Юрський також знявся більш ніж у 80 фільмах і серіалах, працював як режисер (наприклад, спектакль «Мольєр» за Булгаковим), сценарист і читав вірші, прозу, виступав з моновиставами.

Народний артист РРФСР (1987), Заслужений артист РРФСР (1967). Лауреат численних театральних премій і відзнак, зокрема за внесок у розвиток російського театру та кіно. Був відзначений нагородами за майстерність у виконанні ролей у класичних творах, а також за режисерські роботи в незалежних проектах. Його внесок у мистецтво неодноразово відзначали критики та колеги, хоча великих державних премій на кшталт «Ніки» чи «Золотого орла» в пізні роки він не отримував через незалежну громадянську позицію.

Сергій Юрський був одружений двічі. Перший шлюб — з актрисою Зоєю Шарко, від якого народилася донька Дар’я Юрська (нар. 1960), яка стала актрисою та режисеркою. Другий шлюб — з актрисою Наталією Теняковою (з 1972 року), з якою вони разом працювали в театрі та знімалися в кіно (зокрема в «Місце зустрічі змінити не можна»). У шлюбі з Теняковою дітей не було. Юрський мав теплі стосунки з донькою Дар’єю та онуками. Він часто згадував родину як важливу частину свого життя, а його дружина Наталія Тенякова була поруч до останніх днів. Родина актора зберігала приватність, але публічно підтримувала його творчість і громадянську позицію.

Сергій Юрський помер 8 лютого 2019 року в Москві на 84-му році життя від зупинки серця після тривалої хвороби. Останні роки він продовжував працювати в Театрі імені Моссовєта, виступав з моноспектаклями, читав класику, писав книги та есе. У 2010-х роках активно висловлював антивоєнну позицію, критикував анексію Криму та війну проти України, за що мав проблеми з офіційними колами. Його громадянська сміливість і інтелектуальна спадщина продовжують цінуватися в театральному середовищі. Після смерті залишилися фільми, записи вистав, книги та спогади колег. Похований на Троєкурівському кладовищі в Москві на Алеї акторів. Його донька Дар’я та вдова Наталія Тенякова зберігають пам’ять про нього через архіви та публікації.