Сергій Параджанов

Сергій Йосипович Параджанов народився 9 січня 1924 року в Тифлісі (нині Тбілісі), Грузинська РСР, СРСР, у вірменській родині антиквара Йосипа Параджаняна та Сірануш Бежанової. Він був третьою дитиною в сім’ї, мав сестер Рузанну та Аню. Навчався музиці (скрипка, спів, балет), а згодом закінчив ВДІК у Москві (1952), де його вчителем був Олександр Довженко. Працював на Київській кіностудії ім. Довженка, де створив свої українські фільми, а пізніше — у Вірменії та Грузії. Параджанов помер 20 липня 1990 року в Єревані від раку після операції з видалення легені.

Сергій Параджанов — видатний радянський режисер вірменського походження, творець поетичного кіно, відомий нелінійними, символічними та візуально розкішними фільмами. Прорив стався з «Тіні забутих предків» (1964) за Коцюбинським — стрічка здобула 39 міжнародних нагород і визнана шедевром українського поетичного кіно. Найвідоміший фільм — «Колір граната» (1969, або «Саят-Нова») про вірменського поета. Інші ключові роботи: «Легенда про Сурамську фортецю» (1984), «Ашик-Керіб» (1988), ранні українські — «Українська рапсодія» (1961), «Квітка на камені» (1962). Його стиль — поєднання фольклору, іконографії, яскравих кольорів та абсурду — вплинув на світове кіно.

Народний артист УРСР (1990, посмертно), Народний артист Вірменської РСР. Фільм «Тіні забутих предків» отримав 24 гран-прі та 39 міжнародних нагород (Мар-дель-Плата, Рим, Салоніки тощо), увійшов до Книги рекордів Гіннеса за кількістю призів. Переможець призів на фестивалях у Роттердамі, Стамбулі, Сітжесі, Сан-Паулу. Його спадщина визнана шедеврами світового кіно, ретроспективи проводяться в BFI, MoMA тощо.

Сергій Параджанов був двічі одружений. Перша дружина — Нігяр Керімова (татарка, шлюб 1950–1951, вона була вбита родичами за шлюб поза релігією). Друга — Світлана Щербатюк (українка, шлюб 1956–1962, дочка дипломата), у шлюбі народився єдиний син Сурен (1958). Параджанов рідко говорив про приватне життя, фокусуючись на мистецтві; його арешти часто пов’язували з гомосексуальністю (за радянськими законами). Після розлучення син жив з матір’ю, але Параджанов підтримував зв’язок.

Сергій Параджанов помер 20 липня 1990 року в Єревані. Його останній завершений фільм — «Ашик-Керіб» (1988). Незавершеними залишилися «Сповідь» та інші проєкти. Після смерті спадщина продовжує жити: Музей Параджанова в Єревані (з 1991), пам’ятники в Тбілісі, ретроспективи на фестивалях (BFI, MoMA), перевидання фільмів, документальні стрічки. У 2024 році відзначали 100-річчя з дня народження — численні заходи, виставки, статті. Він залишається одним з найвпливовіших режисерів авторського кіно, символом опору цензурі та творчої свободи. Нових проєктів немає, оскільки режисер завершив кар’єру до 1990 року.