Сергій Михалков

Сергій Михалков народився 18 березня 1913 року в Москві, Росія (за старим стилем 28 лютого). Він походив із дворянської родини з давніми традиціями. З юних років виявляв літературний талант і швидко став відомим поетом та автором дитячих творів. Під час Другої світової війни працював воєнним кореспондентом. Михалков обіймав посаду голови Спілки письменників РРФСР і був одним із найвпливовіших літераторів радянської епохи.

Сергій Михалков найбільш відомий як автор текстів Державного гімну СРСР (1944 і 1977 роки) та гімну Російської Федерації (2000 рік). Він написав популярні дитячі книги про дядька Стьопу, численні вірші, байки та п’єси. Його твори для дітей стали класикою радянської літератури, а сатиричні байки висміювали вади суспільства. Михалков також працював сценаристом і драматургом, залишаючись активним до глибокої старості.

Сергій Михалков удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1973), Ленінської премії (1970), трьох Сталінських премій другого ступеня (1941, 1942, 1950), Державної премії РРФСР імені Станіславського (1977) та Державної премії СРСР (1978). У 2005 році отримав Орден Святого Андрія Первозванного — найвищу нагороду Росії.

Сергій Михалков був одружений з письменницею Наталією Кончаловською (з 1936 по 1988 рік, до її смерті), онукою художника Василя Сурикова. У цьому шлюбі народилися сини Андрій (відомий як Андрій Кончаловський) і Микита Михалков — обидва стали видатними кінорежиссерами. У 1997 році Михалков одружився вдруге з фізиком Юлією Субботіною, яка була молодша за нього на 48 років. У нього було десятеро онуків і восьмеро правнуків.

Сергій Михалков помер 27 серпня 2009 року в Москві у віці 96 років і похований на Новодівичому цвинтарі. Його літературна спадщина продовжує жити в дитячих книгах, байках і гімнах. Твори Михалкова вивчають у школах, а дядько Стьопа залишається улюбленим персонажем багатьох поколінь. Сини та онуки Михалкова активно розвивають сімейні традиції в кіно та літературі.