Сергій Мартінсон

Сергій Олександрович Мартінсон народився 25 січня (6 лютого за новим стилем) 1899 року в Санкт-Петербурзі, Російська імперія. Його батько — шведський барон Олександр Олександрович Мартінсон, почесний громадянин Петербурга, мати — росіянка. З дитинства Сергій цікавився театром, навчався в Інституті сценічних мистецтв у Петрограді, який закінчив 1923 року. Почав кар’єру в театрах, працював у різних трупах, зокрема в Театрі Сатири та інших московських сценах. Його життя пройшло в атмосфері радянського мистецтва, де він став одним із найяскравіших комедійних акторів епохи. Помер 2 вересня 1984 року в Москві на 86-му році життя.

Сергій Мартінсон найбільш відомий як неперевершений майстер гротескної та ексцентричної комедії в радянському кіно й театрі. Він знявся в понад 50 фільмах, серед яких культові: дяк Осип Никифорович у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» (1961), Карабас-Барабас у «Золотому ключику» (1939), лисиця Аліса в «Пригодах Буратино» (1959), Кощій у «Морозко» (1964), ролі в «Сніговій королеві», «Пригодах Мовгля», «Кам’яній квітці» та багатьох інших казках. У театрі грав у виставах Театру Сатири, Театру імені Маяковського та інших, спеціалізувався на буфонадних, пантомімічних ролях. Його пластика, міміка та голос робили персонажів незабутніми — від комічних лиходіїв до абсурдних коміків.

Заслужений артист РРФСР (1950). Народний артист РРФСР (1964). Кавалер орденів «Знак Пошани» (1944) та інших радянських нагород за внесок у мистецтво. Його роботи відзначалися критиками як вершина радянської ексцентричної комедії, хоча великих престижних премій на кшталт Державної премії СРСР за конкретні ролі він не мав. Визнаний класиком радянського кіно, його фільми досі транслюються та любимо глядачами кількох поколінь.

Сергій Мартінсон був одружений кілька разів, але детальної публічної інформації про його дружин та дітей мало — актор тримав особисте життя в приватності. Відомо, що він мав доньку від одного з шлюбів, але імена та подробиці рідко згадуються в джерелах. Його родина мала шведсько-російське походження, батько — барон, що вплинуло на аристократичну зовнішність та манери актора. Мартінсон жив у Москві, де й провів більшу частину життя, фокусуючись на творчості. Після смерті залишилася пам’ять про нього як про самотнього генія ексцентрики, без широкого розголошення сімейних деталей.

Сергій Мартінсон помер 2 вересня 1984 року в Москві від природних причин віку. Останні роки він продовжував зніматися в епізодичних ролях у казкових фільмах та виступав у театрі, хоча здоров’я погіршувалося. Після смерті похований у Москві. Його спадщина живе в класичних радянських фільмах, які регулярно показують по телебаченню та доступні на платформах на кшталт YouTube та Megogo. Фільми з його участю, як «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Золотий ключик», «Морозко» та «Пригоди Буратино», залишаються улюбленими для дітей і дорослих. У 2020-х роках його ролі часто згадують у статтях про радянське кіно, а фанати діляться кліпами з його гротескними персонажами в соцмережах. Пам’ять про актора зберігається через архіви та перевидання фільмів.