Серджо Мартіно

Серджо Мартіно народився 19 липня 1938 року в Римі, Італія. Він походить з кінематографічної родини: його дідусь Дженнаро Рігеллі був відомим режисером, а брат Лучіано Мартіно — успішним продюсером. Серджо почав кар’єру в кіно на початку 1960-х як асистент режисера та сценарист, швидко перейшовши до режисури. Він став одним із ключових представників італійського жанрового кіно, працюючи в різних стилях — від спагеті-вестернів і комедій до трилерів.

Серджо Мартіно — італійський режисер і продюсер, майстер жанру джалло (giallo). Він зняв понад 60 фільмів, серед яких культові трилери 1970-х: «Дивний порок місіс Ворд» (1971), «Справа хвоста скорпіона» (1971), «Усі кольори темряви» (1972), «Твій порок — замкнена кімната, і тільки я маю ключ» (1972) та «Торсо» (1973). Ці фільми відзначаються стильною візуальною мовою, психологічною напругою та участю акторки Едвіге Фенек. Мартіно також працював у жанрах полізієскко, пригодницького кіно та телевізійних проектів, залишаючись одним із найпродуктивніших режисерів італійського експлуатаційного кіно.

Серджо Мартіно отримав спеціальну премію Premio Urania d’argento за внесок у жанрове кіно. Його роботи неодноразово відзначалися на фестивалях фантастики та жанрового кіно в Італії та за кордоном. Хоча він не має великих голлівудських нагород, його фільми вважаються класикою джалло і високо цінуються серед кіноманів усього світу.

Серджо Мартіно народився в родині, пов’язаній з кіно: дідусь — режисер Дженнаро Рігеллі, брат — продюсер Лучіано Мартіно (одружений з акторкою Едвіге Фенек). У Серджо є донька Лія Рігеллі. Деталі особистого життя він тримає досить приватно, фокусуючись на професійній кар’єрі. Брат Лучіано часто продюсував фільми Серджо, що робило їхню співпрацю однією з найплідніших у італійському кіно.

Серджо Мартіно у свої 87 років (станом на 2025–2026) залишається живою легендою італійського жанрового кіно. Він завершив активну режисерську кар’єру в основному в 1990–2000-х, перейшовши до телебачення, де знімав переважно серіали та телефільми. Сьогодні його класичні джалло регулярно реставрують і видають на Blu-ray колекціями (наприклад, The Sergio Martino Collection від Arrow Films). Фільми Мартіно продовжують впливати на сучасних режисерів, а сам він іноді з’являється на фестивалях і ретроспективах як почесний гість. Його спадщина — це яскравий приклад італійського експлуатаційного кіно 1970-х років.