Серджо Леоне

Серджо Леоне народився 3 січня 1929 року в Римі, Італія. Він був сином піонера кіно Вінченцо Леоне (відомого як Роберто Роберті) та актриси німого кіно Едвідже Валькаренгі (Біче Валеран). Виріс у кінематографічному середовищі, з дитинства спостерігав за зйомками. Почав кар’єру в 18 років як помічник режисера, працював на легендарних фільмах, таких як «Велосипедний злодій» Вітторіо Де Сіки. Помер 30 квітня 1989 року в Римі від серцевого нападу у віці 60 років. Його кар’єра тривала понад 40 років, він став піонером жанру спагеті-вестерн.

Серджо Леоне — італійський режисер, продюсер та сценарист, творець жанру спагеті-вестерн. Прославився трилогією «Доларовою»: «На кілька доларів більше» (1965), «Добрий, поганий, злий» (1966) та «За жменю доларів» (1964), де знявся Клінт Іствуд як Чоловік без імені. Серед шедеврів — «Одного разу на Дикому Заході» (1968) з Генрі Фондою та Чарльзом Бронсоном, «Одного разу в Америці» (1984) — епічна гангстерська сага. Відомий довгими планами, крупними планами очей, оперною музикою Енніо Морріконе та стилізованою насильницькою естетикою. Вплинув на Квентіна Тарантіно, Клінта Іствуда та багатьох інших.

Серджо Леоне отримав David di Donatello за найкращу режисуру за «Господи, як ти стріляєш!» (1971). Почесний «Золотий лев» Венеційського кінофестивалю (1988). Номінації на різні європейські премії, але без Оскара (його фільми часто недооцінювалися в Голлівуді за життя). Посмертно його спадщина визнана класикою світового кіно, з численними ретроспективами та нагородами за внесок.

Серджо Леоне був одружений з Карлою Леоне з 1960 року до своєї смерті в 1989 році. У пари троє дітей: доньки Франческа та Рафаелла, син Андреа. Родина жила в Римі, тримаючи приватне життя відносно закритим. Леоне рідко говорив про родину в інтерв’ю, фокусуючись на кіно. Батьки — Вінченцо Леоне та Едвідже Валькаренгі, які були пов’язані з німого кіно. Діти продовжують зберігати його спадщину.

Серджо Леоне помер у 1989 році, але його спадщина продовжує жити. У 2025–2026 роках відбуваються реставрації та перевидання його фільмів (зокрема «Одного разу в Америці» та трилогії), покази на фестивалях (наприклад, у рамках ретроспектив венеційського та берлінського фестивалів). Тривають документальні проєкти та триб’юти, включаючи есеї від Квентіна Тарантіно. Його стиль надихає сучасних режисерів екшн- та вестерн-жанру. Архіви та медальйони на могилі в Пратичі ді Маре зберігають пам’ять про майстра.