Себастьян Леліо

Себастьян Леліо (повне ім’я Себастьян Леліо Ватт) народився 8 березня 1974 року в місті Мендоса, Аргентина. Його батько — аргентинський архітектор, мати — чилійська балерина. Коли йому було два роки, сім’я переїхала до Чилі (Вінья-дель-Мар), де він провів дитинство та юність у номадичному стилі через роботу вітчима. Навчався в Школі кіно Чилі (Escuela de Cine de Chile) в Сантьяго.

Себастьян Леліо — чилійський кінорежисер, сценарист, монтажер і продюсер, один з лідерів сучасного чилійського кіно після диктатури Піночета. Він відомий фільмами про сильних жіночих персонажів, ідентичність, кохання та суспільні табу. Прорив стався з фільмом “Глорія” (2013) про жінку середнього віку, який отримав визнання в Берліні. Світову славу принесла “Фантастична жінка” (2017) про трансгендерну жінку, що стала першим чилійським фільмом-лауреатом Оскара за найкращий іноземний фільм. Інші відомі роботи: “Непокора” (Disobedience, 2017, з Рейчел Вайз та Рейчел МакАдамс), “Глорія Белл” (2018, ремейк з Джуліанною Мур), “Диво” (The Wonder, 2022, з Флоренс П’ю). Його стиль — інтимна драма з елементами соціальної критики, часто з фокусом на маргіналізованих героїв.

Себастьян Леліо отримав Оскар за найкращий фільм іноземною мовою за “Фантастичну жінку” (2018). Фільм також здобув Срібного ведмедя за найкращий сценарій на Берлінале, премію Тедді та Independent Spirit Award. “Глорія” (2013) принесла Срібного ведмедя за найкращу акторку (Пауліна Гарсія) та інші фестивальні нагороди. Має номінації на BAFTA, British Independent Film Awards, Guggenheim Fellowship та DAAD грант. Його фільми регулярно виграють на фестивалях у Сан-Себастьяні, Локарно та Каннах.

Себастьян Леліо народився в сім’ї аргентинського архітектора та чилійської балерини Валерії. Батьки розлучилися, коли йому було два роки, і він переїхав до Чилі з матір’ю. Вітчим був інженером у флоті, через що сім’я часто переїжджала. Детальної інформації про братів чи сестер немає. Леліо був одружений, але розлучився; станом на початок 2026 року він неодружений і не має дітей. Раніше був у стосунках з акторкою Амалією Кассаї. Режисер тримає особисте життя в приватності, фокусуючись на кар’єрі та проживаючи в Берліні. Він описує своє дитинство як номадичне, що вплинуло на його погляд на світ.

Станом на січень 2026 року Себастьян Леліо продовжує активну кар’єру в міжнародному кіно, працюючи в Європі та США. У 2025 році вийшов його мюзикл-драма “Хвиля” (La Ola / The Wave), натхненний феміністичними протестами в Чилі 2018 року; прем’єра відбулася в Каннах (секція Cannes Premiere), фільм отримав нагороди на фестивалях і планується до прокату в Північній Америці в 2026 році. Раніше працював над англомовними проектами, як “Диво” (2022). Леліо базується в Берліні, співпрацює з продюсерами Fabula (братами Ларраїн). Майбутні проекти включають “Bride” та “Voyagers” (2026), де він продовжує досліджувати теми ідентичності, кохання та соціальних змін. У 51 рік Леліо залишається одним з найвпливовіших чилійських режисерів, відомий емпатією до героїв та внеском у представлення маргіналізованих голосів.