Сатьяджіт Рай

Сатьяджит Рай народився 2 травня 1921 року в Калькутті (нині Колката), Бенгалія, Британська Індія (сьогодні Західна Бенгалія, Індія). Він походив із відомої бенгальської родини інтелектуалів: його дід Упендракішор Рай Чоудхурі був письменником, художником та засновником дитячого журналу «Сандеш», а батько Суккумар Рай — видатним поетом та автором нонсенс-літератури. Сатьяджит втратив батька у віці 2 років, виріс з матір’ю та іншими родичами. Він навчався в Presidency College у Калькутті, де вивчав економіку, а згодом у Visva-Bharati University у Шантінікетані під керівництвом Рабіндраната Тагора. З дитинства цікавився мистецтвом, літературою, музикою та кіно, що визначило його багатогранну кар’єру. Рай став одним із найвпливовіших режисерів світового кіно XX століття.

Сатьяджит Рай — легендарний індійський режисер, сценарист, продюсер, композитор, письменник та ілюстратор, засновник бенгальського паралельного кіно. Найбільшу славу йому принесла «Апу-трилогія»: «Пісня дороги» (Pather Panchali, 1955), «Непереможний» (Aparajito, 1956) та «Світ Апу» (Apur Sansar, 1959) — шедевр світового кіно про життя бідного хлопчика Апу в сільській Бенгалії. Серед інших відомих фільмів — «Музика кімнати» (Jalsaghar, 1958), «Деві» (Devi, 1960), «Чарлата́н» (Charulata, 1964), «Дні та ночі в лісі» (Aranyer Din Ratri, 1970), «Далекий грім» (Ashani Sanket, 1973), «Шахматисти» (Shatranj Ke Khilari, 1977) та «Ворог» (Ghare-Baire, 1984). Він зняв 37 фільмів, писав сценарії, складав музику та ілюстрував власні дитячі книги. Його стиль — реалістичний, поетичний, гуманістичний, з глибоким психологізмом та увагою до деталей повсякденного життя. Рай отримав почесний «Оскар» за внесок у світове кіно (1992).

Сатьяджит Рай отримав понад 30 міжнародних нагород та визнань. Його фільм «Пісня дороги» здобув спеціальний приз на Каннському фестивалі (1956), «Золотий лев» на Венеційському фестивалі за «Апу-трилогію» та інші відзнаки. Він отримав почесний «Оскар» за життєві досягнення (1992), премію Британської академії (BAFTA Fellowship, 1982), приз за найкращий режисерський внесок у Венеції (1982), Légion d’Honneur від Франції (1985), Padma Vibhushan (найвища цивільна нагорода Індії, 1985) та Dadasaheb Phalke Award (1985). Його фільми неодноразово входили до списків найкращих фільмів усіх часів (Sight & Sound, BFI, Cahiers du Cinéma). Рай вважається одним із найбільших режисерів в історії кіно поряд з Фелліні, Бергманом та Куросавою.

Сатьяджит Рай походив із знаменитої родини Рай Чоудхурі — його дід Упендракішор був письменником і художником, батько Суккумар — поетом ілюстратором, дядько Прабхат Кумар — драматургом. У 1949 році він одружився з Біджоєю Рай (Bijoya Ray), своєю двоюрідною сестрою та давньою знайомою; вони були разом до його смерті. У пари народився син Сандіп Рай (Sandip Ray), який став режисером і продовжив справу батька, знявши численні фільми, зокрема продовження дитячих пригод про Фелуда та Профессора Шонку. Сандіп також керує фондом Satyajit Ray Archives. Сатьяджит мав дуже близькі стосунки з дружиною та сином; Біджоя була його головною підтримкою та помічницею протягом усього життя. Він не мав інших дітей і вів досить закрите сімейне життя, фокусуючись на творчості.

Сатьяджит Рай помер 23 квітня 1992 року в Калькутті від ускладнень після операції на серці у віці 70 років. Його спадщина продовжує жити: фільми регулярно реставруються (Criterion Collection, Janus Films), показуються на фестивалях та онлайн-платформах. У 2020-х роках вийшли нові документальні фільми про нього, а його дитячі книги та ілюстрації перевидаються. У 2021 році, до 100-річчя від дня народження, відбулися масштабні ретроспективи в Берліні, Венеції, Торонто та Індії. У Колкаті працює музей Satyajit Ray Museum (відкритий 2022), а його архіви зберігаються та оцифровуються. Син Сандіп Рай продовжує знімати фільми за мотивами творів батька. Рай залишається ключовою фігурою в історії світового кіно, його твори вивчаються в університетах, а вплив відчувається в роботах сучасних режисерів Індії та світу.