Сачі Хамано народилася 19 березня 1948 року в префектурі Токусіма, Японія (справжнє ім’я — Сачiko Судзукі). У старших класах школи вона вирішила стати кінорежисеркою. Переїхала до Токіо, де вивчала фотографію в Токійському спеціальному коледжі візуальних мистецтв (Tokyo College of Photography), а з 1968 року почала працювати в кіноіндустрії. Спочатку працювала асистенткою режисера в незалежних студіях, зокрема в Wakamatsu Productions Кодзі Вакамацу. У 1971 році дебютувала як режисерка пінк-фільму під псевдонімом Сачі Хамано (за порадою продюсерів скоротила жіноче закінчення “ко” в імені, щоб звучати менш фемінно). У 1984 році заснувала власну компанію Dandansha (旦々舎), де продовжує працювати продюсеркою та режисеркою.
Сачі Хамано — піонерка серед жінок-режисерок у жанрі пінк-фільмів, де вона зняла понад 300–400 стрічок (за різними оцінками), роблячи акцент на жіночій перспективі сексуальності та досвіді жінок у чоловічо-домінованій індустрії. Вона першою стала режисеркою пінк-фільмів без попереднього досвіду акторки. Серед відомих робіт — «Lily Festival» (Yuri no matsuri, 2001, не-пінк драма про літніх жінок), «Yoshiko & Yuriko» (2011, про лесбійські стосунки), «The Landlady» (2019), «Whore Hospital» (Pin-saro byôin), «The Cricket Girl», «Obscene Transformation», «Blazing Men» (1990, гей-пінк). Вона також знімала під псевдонімом Чісе Матоба. Її фільми часто досліджують теми жіночої суб’єктивності, сексу та соціальних проблем, і вона критикує “авторських” режисерів, які ставлять стиль понад еротику. З 1998 року вона зняла кілька не-пінк фільмів.
Сачі Хамано не має значних традиційних нагород (наприклад, від Японської кіноакадемії), оскільки працює в нішевому жанрі пінк-фільмів. Однак її внесок визнано в академічних колах, феміністській критиці та ретроспективах японського еротичного кіно. Вона є постійним членом Directors Guild of Japan (Японська гільдія режисерів), де обіймає посади в раді директорів, комітеті з міжнародних справ та PR. Її інтерв’ю та роботи вивчаються в контексті жіночого кіно та репродуктивної праці в індустрії (наприклад, статті в академічних журналах). Вона вважається легендою пінк-фільмів і однією з найвпливовіших жінок-режисерок у японському незалежному кіно.
Публічної детальної інформації про родину Сачі Хамано практично немає — вона зберігає приватне життя в таємниці, фокусуючись на професійній діяльності. Відомо, що її справжнє прізвище при народженні — Судзукі, але після шлюбу чи кар’єри вона використовувала Хамано (можливо, від чоловіка чи псевдонім). Немає підтверджених даних про чоловіка, дітей, батьків чи братів/сестер у відкритих джерелах (Wikipedia, IMDb, інтерв’ю). У своїх інтерв’ю та автобіографічних нотатках вона рідко згадує особисте життя, акцентуючи на труднощах жінки в чоловічій індустрії. Вона веде незалежний спосіб життя, присвячений кіно та своїй компанії Dandansha.
Станом на 2026 рік Сачі Хамано (77 років) продовжує активно працювати як режисерка та продюсерка через свою компанію Dandansha. Вона знімає як пінк-фільми, так і нееротичні роботи, зберігаючи фокус на жіночій перспективі. Її останні відомі проєкти включають фільми 2010-х — 2020-х, такі як «The Landlady» (2019) та інші. Вона є членом ради Directors Guild of Japan і бере участь у міжнародних фестивалях та дискусіях про жіноче кіно. Її роботи періодично показують на ретроспективах (MUBI, Letterboxd, фестивальні програми), а старі пінк-фільми обговорюються в подкастах та статтях про queer- та гей-пінк. Хамано залишається впливовою фігурою в ніші, критикуючи комерціалізацію жанру та відстоюючи незалежність. У майбутньому ймовірні нові фільми чи документальні проєкти про її досвід, оскільки її спадщина продовжує вивчатися в академічних колах. Вона веде сайт компанії та іноді дає інтерв’ю про стан японського кіно.
