Рина Зелёная (справжнє ім’я — Катерина Василівна Зелёна) — легендарна радянська актриса театру, кіно та естради, майстриня імітації дитячої мови, королева епізодичних ролей та озвучування мультфільмів. Вона народилася 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1901 року в Ташкенті, Російська імперія (за деякими джерелами дата неточна, навіть для самої актриси). Виросла в родині чиновника Василя Івановича Зелёного, де панувала холодна атмосфера без тепла між батьками та дітьми. У дитинстві багато читала, добре вчилася, але рано покинула дім через сімейні обставини. У 1919 році закінчила Московське театральне училище при Свободному театрі. Почала кар’єру на естраді як певиця, але швидко перейшла до характерних ролей. Померла 1 квітня 1991 року в Москві на 90-му році життя від раку (хвороба почалася ще в 1960-х).
Хто такий(а) Рина Зелёна:
Рина Василівна Зелёна (справжнє ім’я Катерина Василівна Зелёна) народилася 25 жовтня (7 листопада) 1901 року в Ташкенті, Російська імперія. Вона була другою дитиною в родині чиновника Василя Івановича Зелёного та його дружини (сім’я мала чотирьох дітей: Івана, Катерину, Зінаїду та ще одну дитину). Дитинство пройшло в холодній сімейній атмосфері без проявів любові. Після переїзду батька до Москви Рина рано пішла в театр. У 1919 році закінчила Московське театральне училище. Почала виступати на естраді, імітуючи дитячу мову, що стало її фірмовим стилем. З 1920-х працювала в театрах, естраді та кіно. Жила в Москві, останні роки — в Домі ветеранів сцени. Померла 1 квітня 1991 року в Москві.
Чим відомий Рина Зелёна:
Рина Зелёна — актриса, яка не зіграла жодної головної ролі в кіно, але стала всенародною улюбленицею завдяки яскравим епізодам та озвучуванню. Запам’яталася ролями місіс Хадсон у серіалі «Шерлок Холмс і доктор Ватсон» (1979–1986), тітки в «Подкидиші» (1939), бабусі в «Весна» (1947), а також у фільмах «Зустріч на Ельбі», «Веселі хлопці», «Москва сльозам не вірить». Озвучувала мультфільми: Вовка з «В тридев’ятому царстві», доктор Пилюлькін у «Незнайці», щеня в «Хто сказав «мяу»?» та десятки інших персонажів. На естраді виконувала сатиричні монологи та імпровізації з імітацією дітей. Її стиль — гротескний гумор, теплий голос, унікальна дитяча інтонація. Зігравши понад 50 ролей у кіно та озвучивши понад 30 мультфільмів, вона стала символом радянського дитячого та комедійного жанру.
Нагороди Рина Зелёна:
Заслужена артистка РРФСР (1945). Народна артистка РРФСР (1970). Орден Червоної Зірки (1944) за фронтові концерти під час війни. Медаль «За оборону Ленінграда», ювілейні медалі до перемоги у Великій Вітчизняній війні. Народна артистка СРСР присвоєна посмертно 1 квітня 1991 року (указ підписав Михайло Горбачов за кілька годин до її смерті). Визнана за внесок у радянське кіно, естраду та дитяче мистецтво, хоча сама жартувала про нагороди як про щось запізніле.
Родина Рина Зелёна:
Рина Зелёна народилася в родині чиновника Василя Івановича Зелёного, де панувала холодність: батьки не любили один одного й дітей. У неї були старший брат Іван, сестра Зінаїда та ще одна дитина в сім’ї. Актриса була двічі одружена. Перший шлюб — з правознавцем Володимиром Германовичем Блюменфельдом (працівник НКЗС, син адвоката). Другий (з 1930-х до його смерті в 1977 році) — з архітектором Костянтином Тихоновичем Топурідзе, з яким прожила щасливо понад 40 років. Дітей у Рини не було (вона вважала, що вони завадять кар’єрі). Вона виховувала двох пасинків від шлюбу чоловіка. Після смерті чоловіка осліпла на нервовому ґрунті (відшарування сітківки), пережила важку депресію. Останні роки провела в Домі ветеранів сцени, де жартувала навіть перед смертю.
Сучасність:
Рина Зелёна померла 1 квітня 1991 року в Москві від раку (хвороба тривала з 1960-х, але вона прожила довго після лікування). Останні роки практично не знімалася через вік та хворобу, жила в Домі ветеранів сцени. Жодних нових проєктів після 1980-х не могло бути. Її спадщина живе в класичних радянських фільмах та мультфільмах: голоси в «Незнайці», «В тридев’ятому царстві», ролі в «Шерлок Холмсі» та «Подкидиші» показують по ТБ та стрімінгах. Похована на Введенському кладовищі поруч із чоловіком. Пам’ять вшановується ретроспективами, мемами та фанатами. На 2026 рік актуальних подій немає, окрім переглядів старих робіт та згадок у статтях до ювілеїв. Вона залишається іконою радянського гумору та дитячого кіно.