Руслан Горовий

Руслан Володимирович Горовий народився 29 лютого 1976 року в Конотопі Сумської області, Україна. Виріс у звичайній родині, старший з трьох дітей (має молодших брата та сестру). Закінчив школу в Конотопі, навчався один рік у музичній школі по класу гітара. Переїхав до Києва, де розпочав журналістську та режисерську кар’єру. З 2001 року очолює проєкт «Служба розшуку дітей» на телеканалі «Магнолія-ТВ». Засновник видавництва «ТаТиШо» разом з іншими. Автор понад 15 книг, документаліст, волонтер. Живе в Києві, активно веде соцмережі та зустрічі з читачами.

Український журналіст, режисер-документаліст, письменник і волонтер, відомий проєктом «Служба розшуку дітей» (з 2001 року), який допоміг знайти понад 1000 зниклих дітей. Режисер документальних фільмів «Київський потоп» (2013), «Система» (2013), «Укропи Донбасу» (2016), «Переселенець» (2018), «Трохи нижче неба» (2021). Автор книг «Скабки. Маленькі трісочки під шкірою» (2024) та інших про війну, дітей, життя. Активний волонтер, збирає кошти на ЗСУ, проводить творчі вечори та презентації. Відомий як «Морж з інтернету» в соцмережах, де ділиться гумором та хроніками війни.

Отримав звання Заслуженого журналіста України (2008) від Президента Віктора Ющенка. Нагороджений Орденом Святого Архістратига Михаїла від Патріарха Філарета (УПЦ КП). Проєкт «Служба розшуку дітей» отримав численні відзнаки за допомогу дітям. Має визнання за документалістику про війну та волонтерство, але великих міжнародних премій на кшталт Оскара не отримував. Його роботи високо оцінені за внесок у журналістику та культуру під час війни.

Народився в Конотопі в родині з батьками та молодшими братом і сестрою. Одружений, дружина згадується в постах як «розкішна дружина». Має трьох дітей: доньку Анастасію (нар. 2001), сина Євгена (нар. 2002) та молодшу доньку Дарину (нар. 2017). Родина живе в Києві. Руслан часто ділиться теплими моментами з близькими в соцмережах, але тримає деталі приватними. Підкреслює важливість сім’ї в умовах війни та творчості.

У 2025–2026 роках Руслан Горовий продовжує активну діяльність: презентує книги (зокрема «Скабки», 2024), проводить творчі зустрічі в містах України (Луцьк, Житомир, Переяслав тощо). Займається волонтерством, збирає кошти на ЗСУ та показує документальні фільми. Веде Facebook та Instagram, де публікує гумор, хроніки війни та роздуми. Співпрацює з видавництвом «ТаТиШо», планує нові видання та проєкти. У 50 років (враховуючи високосний день народження) залишається ключовою фігурою в українській документалістиці, літературі та волонтерстві, поєднуючи творчість з підтримкою країни.