Роуз МакҐавен

Роуз Макґавен, повне ім’я Роуз Аріанна Макґавен, народилася 5 вересня 1973 року у Флоренції, Тоскана, Італія, у родині американських батьків: ірландського художника Деніела Макґавена та американської письменниці Террі Макґавен. Вона є другою старшою з шести братів і сестер, включаючи повних і зведених, і має ірландське, французьке та англійське походження. З дитинства Роуз жила в комунах релігійної секти “Діти Божі”, яку очолював її батько, часто подорожуючи Європою з родиною, аж до виходу з групи у 1978 році. Після розлучення батьків у віці 10 років вона переїхала до Сіетла, а в 14 років була несправедливо відправлена до реабілітаційного центру за нібито вживання наркотиків; у 15 років емансипувалася від батьків і переїхала до Лос-Анджелеса, де почала кар’єру моделі та актриси.

Роуз Макґавен — американська актриса, режисерка, продюсерка, співачка та активістка, яка дебютувала в кіно невеликою роллю в комедії Encino Man (1992), але здобула визнання головною роллю в темній комедії The Doom Generation (1995) Ґреґґа Аракі, за яку номінована на Independent Spirit Award за найкращий дебют. У 1996 році вона зіграла Тейтум Райлі в культовому слешері Scream Весса Крейвена, що стало одним із найкасовіших фільмів року та закріпило її статус зірки жахів і незалежного кіно. У 1990-х роках Макґавен знялася в незалежних проектах, таких як Jawbreaker (1999), де зіграла лиходійку Куртні Шейн, та Going All the Way (1997), часто втілюючи спокусливих і загадкових персонажів. З 2001 по 2006 рік вона грала Пейдж Метьюз у серіалі Charmed на The WB, замінивши Шаннен Доерті, що принесло їй популярність на телебаченні та номінацію на Wand Award. У 2007 році знялася в сегментах Grindhouse: Planet Terror Роберта Родріґеса та Death Proof Квентіна Тарантіно, за роль Черрі Дарлінг номінована на Saturn Award за найкращу актрису. Макґавен відома також як активістка: у 2017 році обвинувачення Гарві Вайнштейна в зґвалтуванні запустило рух #MeToo, за що вона визнана однією з “Silence Breakers” у Time Person of the Year. У 2018 році вийшли її мемуари Brave (New York Times бестселер) та документальний серіал Citizen Rose про її роль у #MeToo.

Роуз Макґавен номінована на Independent Spirit Award за найкращий дебют у The Doom Generation (1996). За роль у Grindhouse (2007) — номінація на Saturn Award за найкращу актрису та Scream Award. У серіалі Charmed (2001–2006) номінована на Wand Award за найкращу нову актрису (2001) та виграла Family Television Award за “Favorite Sister” (2005). За активізм у #MeToo: визнана однією з Silence Breakers у Time Person of the Year (2017), Inspiration Award на GQ Men of the Year Awards (2018). У 2019 році — Midnight Outstanding Achievement Award на San Francisco International Film Festival за боротьбу з сексуальним домаганням. Її мемуари Brave стали бестселером New York Times (2018), а короткометражка Dawn (2014) номінована на Short Film Grand Jury Prize на Sundance Film Festival. У 2025 році визнана культурною іконою за стійкість і адвокацію.

Батьками Роуз Макґавен є Деніел Макґавен, ірландський художник, який керував італійським відділенням секти “Діти Божі” до 1978 року, та Террі Макґавен, американська письменниця, яка працювала в Microsoft після розлучення; батьки розлучилися, коли Роуз було 10 років, і вона жила з бабусею в Вашингтоні. У Деніела була друга дружина Ребекка Макґавен, яка допомогла Роуз та її siblings втекти з культу. Роуз — друга старша з шести братів і сестер: брати Нат, Джеймс, Боббі (пілот ВПС США, одружений з Керрі); сестри Дейзі, Віола, а також зведені Ева Валентина та Беккі. Родина часто подорожувала Європою через комуни секти, але Роуз у 9 років втекла від культу, а в 15 емансипувалася. У 1998–2001 роках мала високопрофільні стосунки з музикантом Меріліном Менсоном (Браяном Ворнером), що затьмарило її кар’єру; вони заручилися, але розійшлися через різницю в способі життя. У 2007 році заручилася з режисером Робертом Родріґесом, але розійшлася після травми на зйомках. У 2013 році одружилася з художником Дейві Детейлом (Девідом Левіттом) після року знайомства, але розлучилися в 2016 році (розрив у 2015); у них не було дітей, але знищили заморожені ембріони після розлучення. Роуз не має дітей і станом на 2025 рік не має публічних партнерів, фокусуючись на активизмі та родинних зв’язках.

Наразі Роуз Макґавен, яка у 2020 році переїхала з Нью-Йорка до Мексики (Тулум, Кінтана-Роо) і в 2021 році стала постійною резиденткою, веде спокійне життя, далеке від Голлівуду, фокусуючись на активизмі, творчості та відновленні. У 2025 році, у віці 52 років, вона продовжує критикувати Голлівуд за поверховий підхід до #MeToo, називаючи його “культурним ресетом”, але підкреслює солідарність жертв; у травні на 90s Con поділилася досвідом життя в Мексиці, натхненним батьком, який жив там 35 років. Макґавен активно займається музикою: у 2018 році випустила концептуальний альбом Planet 9, який перевипустила у 2020, і планує нові “душевні” треки, заявляючи, що не прагне стати поп-зіркою, а створює “музику, яка зцілює”. Як авторка, вона пише нові твори після успіху Brave (2018), надихаючи на сміливість. У кіно акторство обмежене: останній фільм The Sound (2017), але вона зацікавлена в режисурі, після дебюту Dawn (2014). Серед планів — продовження адвокації за права жінок, лекції та можливі документальні проекти про #MeToo; у 2025 році визнана іконою стійкості. Макґавен критикує Демократичну партію як “глибокий культ” і підтримувала Ларрі Елдера в 2021, але фокусується на глобальному впливі #MeToo. Вона уникає Голлівуду, де почувається “викинутою”, і насолоджується мексиканським способом життя, подорожуючи та підтримуючи зв’язок з родиною та фанатами через соцмережі.