Ростислав Синько

Ростислав Синько (повне ім’я Ростислав Олександрович Синько) народився 21 серпня 1933 року в селі Степано-Кринка (нині Донецька область), Україна. Під час Другої світової війни жив у Баку, після війни повернувся на Донеччину, а згодом переїхав до Києва. Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого в 1955 році, що стало початком його творчої кар’єри в кіно та театрі.

Ростислав Синько — український кінорежисер, сценарист, актор, скульптор і публіцист. Він відомий постановкою телевізійних фільмів і серіалів, таких як “Тигролови” (1994, за Іваном Багряним), “Сад Гетсиманський” (1993), “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” (1978), “Такі симпатичні вовки” (1975). Працював на студії “Укртелефільм” з 1965 року, зняв численні документальні фільми та концерти. Як скульптор створив меморіальні дошки та портрети, зокрема присвячені Івану Кавалерідзе. Був директором Музею-майстерні Івана Кавалерідзе в Києві з 1993 року до смерті, співорганізатором музею та автором книг про Кавалерідзе.

Ростислав Синько отримав звання Заслужений працівник культури Української РСР у 1983 році. У 2001 році нагороджений Орденом “За заслуги” III ступеня. Його фільми перемагали на міжнародних і всесоюзних телефестивалях. Був членом Національної спілки кінематографістів України з 1970 року. Загалом визнання переважно за внесок у телебачення та збереження культурної спадщини.

Деталі про батьків Ростислава Синька не розголошуються публічно, відомо лише, що батько був економістом. Він був одружений з Нонною Капельгородською, відомою українською кінознавицею та кінокритикинею, з якою співпрацював над книгами про Івана Кавалерідзе. У подружжя була донька Олександра Ростиславівна Синько (1967–2004), мистецтвознавиця та кандидатка мистецтвознавства. Після смерті доньки та дружини Синько жив один у Києві. Він цінував приватність і рідко ділився сімейними деталями. Родина завжди підтримувала його творчу діяльність у кіно та скульптурі.

Ростислав Синько помер 23 жовтня 2010 року в Києві у віці 77 років. Його спадщина продовжує жити через Музей-майстерню Івана Кавалерідзе в Києві, який він співзаснував і очолював до смерті. Фільми Синька, особливо “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”, періодично показують на українському телебаченні та фестивалях. Книги, написані разом з дружиною про Кавалерідзе, залишаються важливими джерелами з історії українського мистецтва. У 2020-х роках згадують його внесок у збереження національної культури, особливо в контексті подій на Донеччині. Скульптурні роботи та меморіальні дошки зберігаються в Києві. Пам’ять про Ростислава Синька вшановують у колах кінематографістів та мистецтвознавців України.