Роско Лі Браун

Роско Лі Браун народився 2 травня 1922 року (за деякими джерелами 1925) в місті Вудбері, штат Нью-Джерсі, США. Він був четвертим сином у родині баптистського священика Сільвануса Брауна та його дружини Лові Лі (Ушер). З дитинства виявив інтерес до спорту та освіти, закінчив історично чорний університет Лінкольна в Пенсільванії, служив у армії під час Другої світової війни, а згодом отримав магістерський ступінь у Колумбійському університеті.

Роско Лі Браун — американський актор театру, кіно та телебачення, режисер, відомий своїм глибоким бархатним голосом та аристократичною манерою гри. Він прославився ролями в класичному театрі, зокрема в шекспірівських постановках Нью-Йоркського шекспірівського фестивалю з 1956 року. У кіно найвідоміші роботи — кухар Джедедая Найт у вестерні “Ковбої” (1972) з Джоном Вейном, ролі в фільмах “Логанів біг” (1976), “Бейб” (1995, оповідач), “Скарб планети” (2002, голос). На телебаченні грав у серіалах “Все в сім’ї”, “Косбі Шоу” (Еммі за гостьову роль), “Мило”, “Закон і порядок”. Браун також озвучував мультфільми, зокрема Кінгпіна в “Людина-павук” (1994–1998), та був нарратором багатьох документальних фільмів. Він уникав стереотипних ролей і часто грав інтелектуальних, гідних персонажів. Крім акторства, писав поезію, режисерував спектаклі та був чемпіоном з бігу в 1950-х.

Роско Лі Браун отримав премію “Еммі” за найкращу гостьову роль у комедійному серіалі “Косбі Шоу” (1986). Він здобув Obie Award за роль у “Benito Cereno” (1965), дві премії Los Angeles Drama Critics Circle Award (1970 та 1989), номінацію на “Тоні” (1992) за “Two Trains Running”. У 1977 році введений до Зали слави чорних кінематографістів, а посмертно — до Зали слави американського театру (2008). Також мав інші визнання за внесок у театр і кіно.

Роско Лі Браун виріс у багатодітній родині баптистського пастора Сільвануса Брауна та Лові Лі Ушер, де був четвертим сином серед кількох дітей. Родина мала міцні релігійні та освітні традиції, що вплинули на його виховання. Актор ніколи не одружувався і не мав дітей, цінуючи приватність особистого життя. Він уникав публічних дискусій про романтичні стосунки та фокусувався на кар’єрі й творчості. Браун підтримував близькі зв’язки з друзями та колегами в акторській спільноті, але деталі про партнера чи ширшу родину не афішував. Після його смерті створено фонд стипендій його імені для підтримки афроамериканських студентів у театрі та літературі.

Роско Лі Браун помер 11 квітня 2007 року в Лос-Анджелесі від раку шлунка у віці 84 років (або 81, залежно від дати народження). Його останні роботи — озвучка в фільмах “Гарфілд 2” (2006) та “Епічна кіно” (2007). Після смерті актора вшановують за внесок у американський театр і кіно: у 2008 році введено до Зали слави американського театру, а стипендійний фонд його імені підтримує молодих талантів. У 2025 році згадують його спадщину в статтях і постах, зокрема з нагоди можливого 100-річчя (за версією 1925). Фільми та серіали з його участю продовжують переглядати, а голос Брауна залишається впізнаваним у класичних проектах. Його творчість надихає нові покоління акторів на гідність і універсальність у ролях.