Роберт Родріґез

Роберт Антоні Родріґес народився 20 червня 1968 року в Сан-Антоніо, штат Техас, США, у мексиканській родині, де він був третьою дитиною з десяти братів і сестер. Його батько Сесіліо Г. Родріґес працював продавцем, а мати Ребекка (уроджена Вільєґас) — медсестрою, і саме вони прищепили любов до кіно, купивши першу відеокамеру, на якій юний Роберт знімав сімейні короткометражки. У середній школі Святого Антонія Родріґес знімав футбольні матчі, але був звільнений за “кіношний” стиль, після чого разом з другом Карлосом Галлардо почав створювати аматорські фільми на відео. У 1986 році він вступив до Університету Техасу в Остіні на факультет комунікацій, де малював комікси “Los Hooligans” на основі пригод своєї родини, що принесло нагороди від Колумбійського університету. Не пройшовши за оцінками до кіношколи, Родріґес самостійно зняв короткометражку “Bedhead” (1991), яка виграла 14 фестивальних призів і відкрила двері до професійної кар’єри.

Роберт Родріґес — американський кінорежисер, сценарист, продюсер, композитор і оператор, відомий як “одноосібний кінофабрикант” завдяки самостійному створенню фільмів на низьких бюджетах, часто в Мексиці та Техасі. Його прорив стався з дебютним екшном “Ель Маріачі” (1992), знятим за 7000 доларів, який виграв приз глядацьких симпатій на Sundance і став найдешевшим релізом великої студії. Родріґес створив трилогію “Мексиканська” з “Десперадо” (1995) та “Одного разу в Мексиці” (2003), а також зняв “Від заходу сонця до світанку” (1996) за сценарієм Квентіна Тарантіно. Серед найвідоміших проектів — франшиза сімейних пригод “Шпигунські ігри” (2001–2011), нео-нуар “Гріхопад” (2005) у співавторстві з Френком Міллером, хорор-антологія “Гріндхаус” (2007) з Тарантіно, а також “Мачете” (2010) з Денні Трехо. Він також режисував “Факультет” (1998), “Пригоди Шаркбоя і Лавагерл 3-D” (2005), “Аліта: Бойовий ангел” (2019) та “Ми можемо бути героями” (2020). Родріґес популяризує цифрове кіно, співпрацюючи з Джорджем Лукасом, і його стиль вплинув на інді-кіно, охоплюючи понад 20 фільмів від екшену до сімейних комедій.

Роберт Родріґес виграв приз глядацьких симпатій за найкращий драматичний фільм на Sundance Film Festival за “Ель Маріачі” (1993), а також Independent Spirit Award за найкращий дебютний фільм (1994). Його короткометражка “Bedhead” (1991) здобула 14 фестивальних нагород, включаючи перше місце на Atlanta Film and Video Competition та Charlotte Film Festival. У 2010 році Родріґес отримав Extraordinary Contribution to Filmmaking Award на Austin Film Festival, а в 1999-му — Outstanding Young Texas Award від Ex-Students’ Association. Серед інших досягнень — нагороди за комікси та карикатури від Columbia University, Distinguished Citizen Award від Сан-Антоніо (1993), а також визнання від Black Maria Film Festival за “Bedhead” (2006). У 2024 році його відзначили табличкою на Avenue of Paramount Stars в Остіні за внесок у техаське кіно. Родріґес вважається піонером цифрового кіно, але не має “Оскара”, попри номінації та вплив на індустрію.

Роберт Родріґес походить з великої мексиканської родини: батько Сесіліо Г. Родріґес був продавцем посуду, а мати Ребекка Вільєґас — медсестрою, і вони виховували десятьох дітей у Сан-Антоніо, де Роберт був третім. Багато братів і сестер Родріґеса залучені до кіно: сестра Патриція Вонне — акторка та композиторка, брат Девід — продюсер, сестра Елізабет — акторка, а племінник Дієго Андрес — актор. Другий кузен Родріґеса — актор Денні Трехо, з яким він співпрацював у “Мачете”, і дізнався про родинний зв’язок лише під час зйомок. Родріґес одружився з венесуельсько-американською продюсеркою Елізабет Авеллан приблизно в 1991 році; вони разом працювали над багатьма проектами, включаючи “Шпигунські ігри”, натхненні їхніми дітьми. Пара розлучилася в 2006 році після 16 років шлюбу, але зберегла професійні зв’язки — Авеллан продюсує його фільми, а вони разом виховують п’ятьох дітей: Рокет Валентіно (нар. 1995), Рейсер Максимільяно (нар. 1997), Ребел Антоніо (нар. 1999), Роуг (нар. 2004) та Райаннон (нар. 2007), чиї імена починаються на “R”. З 2007 по 2009 рік Родріґес мав романтичні стосунки з акторкою Роуз Макґоуен, з якою познайомився на зйомках “Гріндхаус”, але вони розійшлися через конфлікти. Родина живе в Остіні, Техас, де Родріґес часто залучає дітей до зйомок, як-от сина Рейсера до сценарію “Шпигунські ігри: Армагеддон” (2023).

У 2025 році Роберт Родріґес активно розвиває незалежне кіно через нову компанію Brass Knuckle Films, оголошену в березні на SXSW в Остіні, яка планує чотири екшен-фільми з інвестиціями від фанатів і можливістю подати ідеї для одного з них. Родріґес режисуватиме принаймні один проект, а решту спродюсує, фокусуючись на франшизоутворюючих історіях з високим впливом, натхненних його “списком Родріґеса” для цифрового кіно. У 2024 році він завершив зйомки епізоду для другого сезону “Мандалорця” (Disney+, 2020–дотепер), де також озвучував персонажів, і виконавчого продюсера “Книги Боби Фетта” (2021). Серед недавніх релізів — “Шпигунські ігри: Армагеддон” (Netflix, 2023) у співавторстві з сином Рейсером, яке посилило сімейні зв’язки, та трилер “Гіпнотичний” (2023) з Беном Аффлеком. Родріґес продовжує співпрацю з HBO Max за угодою 2021 року, розробляючи серіали, і готується до “Аліти: Бойовий ангел 2” (план на літо 2024, з Джеффом Фахі), де повернеться як режисер. У листопаді 2025 він відвідав Austin Film Festival, де провів майстер-клас з цифрового кіно, і планує реліз “Мачете вбиває в космосі” як sci-fi сиквел. Родріґес коментує, що після 30 років у професії фокусується на “демократизації кіно” через фан-інвестиції, балансуючи з родиною в Остіні. Його чистий статок оцінюється в 70 млн доларів, і він почувається “у новому етапі творчості”, уникаючи великих студій на користь інді-проектів.