Ральф Белламі

Ральф Белламі народився 17 червня 1904 року в Чикаго в родині рекламного менеджера. У юному віці він втік з дому, щоб приєднатися до мандрівної театральної трупи, що стало початком його неймовірно тривалої кар’єри. Він провів багато років на сцені, перш ніж стати одним із найбільш впізнаваних характерних акторів Голлівуду та телебачення.

Він став відомим завдяки амплуа благородного, але часто невдалого претендента на серце головної героїні в класичних комедіях 1930-х років, таких як «Жахлива правда». Пізніше він блискуче перевтілився у Франкліна Д. Рузвельта в постановці та фільмі «Світанок у Кампобелло». Глядачі новіших поколінь пам’ятають його за ролями в комедії «Помінятися місцями» та мелодрамі «Красуня». Белламі був не лише актором, а й одним із засновників та багаторічним президентом Гільдії акторів Еквіті.

У 1987 році він отримав Почесний Оскар за видатні заслуги в кінематографі та величезний внесок у професію актора. Також він був лауреатом премії Тоні за свою театральну діяльність та отримав премію Гільдії кіноакторів за життєві досягнення. Ральф був номінований на Оскар як найкращий актор другого плану за роль у фільмі «Жахлива правда» ще у 1938 році.

Ральф був сином Чарльза Белламі та Лілли Стоквелл, які спочатку не схвалювали його вибір професії. Його особисте життя було насиченим: він був одружений чотири рази, знайшовши справжнє щастя в останньому шлюбі з Еліс Мерфі, з якою прожив понад сорок років. У нього була донька Лінн від другого шлюбу, проте він завжди намагався захистити своїх близьких від надмірної уваги преси. Його родина підтримувала його активну громадську діяльність та боротьбу за права акторів.

Ральф Белламі пішов з життя 29 листопада 1991 року у віці 87 років у Санта-Моніці. Його кар’єра охопила шість десятиліть, зробивши його свідком та учасником трансформації Голлівуду від німого кіно до сучасної епохи. Сьогодні його пам’ятають як людину честі та неймовірного професіонала, чия присутність у кадрі завжди додавала стрічці вагомості. Його внесок у розвиток акторських профспілок США досі приносить користь новим поколінням артистів.