Pawo Choyning Dorji

Паwo Чойнінг Дорджи народився 23 червня 1983 року в Тхімпху, Бутан. Йому зараз 42 роки (станом на 2026 рік). Він виріс у родині дипломата, через що в дитинстві жив у різних країнах: Індії, Швейцарії, Кувейті та інших. Навчався в міжнародних школах, зокрема Kodaikanal International School в Індії та Yangchenphug Higher Secondary School у Бутані. У 2006 році закінчив Lawrence University (США) за спеціальністю уряд та міжнародні відносини. Після університету вивчав буддизм у монастирі в Індії протягом двох років, подорожував світом як фотограф (зокрема, 5-річний проєкт по слідах мандрівки Сюаньцзана), а згодом повернувся до Бутану, де почав кар’єру в кіно. Він вважає себе глобальним громадянином і “розв’язувачем вузлів” (untier of knots) у бутанській традиції оповідання історій.

Паwo Чойнінг Дорджи — режисер, сценарист і продюсер, чиї фільми поєднують бутанські традиції, буддизм та сучасні соціальні теми. Він почав кар’єру як асистент режисера Кхьєнтсе Норбу (Dzongsar Khyentse Rinpoche), працював над фільмами Vara: A Blessing (2013) та Hema Hema: Sing Me a Song While I Wait (2016). Дебютував як режисер повнометражним фільмом “Lunana: A Yak in the Classroom” (2019) — історією про вчителя, який їде в найвіддаленіше село Бутану; фільм знімався на сонячних батареях з місцевими непрофесійними акторами. Картина стала першим бутанським фільмом, номінованим на “Оскар” у категорії Найкращий міжнародний фільм (94-та церемонія). Другий фільм “The Monk and the Gun” (2023) — комедійно-драматична історія про перші демократичні вибори в Бутані 2006 року — отримав світове визнання, короткий список “Оскар” та численні фестивальні нагороди. Також знімав короткометражки та сегменти, як у “Tales of Taipei” (2023). Його стиль — філософський, повільний, з акцентом на невинність, традиції та “розв’язування вузлів” у душах глядачів.

Отримав Druk Thuksey — найвищу цивільну нагороду Бутану (молодший отримувач в історії). “Lunana: A Yak in the Classroom” — номінація на “Оскар” (Найкращий міжнародний фільм, 2022), численні фестивальні нагороди (NETPAC, Tromsø International Film Festival, Palm Springs, Fribourg тощо). “The Monk and the Gun” — Norwegian Peace Film Award, Premio Lessinia D’Oro, Premio Della Giuria Microcosmo, IMDb Audience Choice, спеціальні призи журі на Rome Film Festival та інші. Загалом понад 25 перемог та номінацій на міжнародних фестивалях. Визнаний за внесок у бутанське кіно та просування буддистських цінностей через мистецтво.

Паwo Чойнінг Дорджи одружений з 2009 року з тайваньською актрисою та продюсеркою Стефані Лай (Stephanie Lai, Fan Yuin Lai), донькою відомого драматурга Стена Лая (Stan Lai). У пари двоє дітей: дочка та син. Сім’я живе між Бутаном, Тайванем та Індією, зберігаючи приватність. Паwo рідко говорить про особисте життя в інтерв’ю, фокусуючись на творчості та буддистських принципах. Його батько — дипломат, що вплинуло на космополітичне виховання. Деталі про батьків чи інші родинні зв’язки не публічні, актор тримає сімейне життя конфіденційним.

На 2026 рік Паwo Чойнінг Дорджи продовжує працювати режисером та продюсером у Бутані та на міжнародній арені. Він співпрацює з віолончелістом Yo-Yo Ma над новим проєктом “Song for the Snow Lion” — короткометражним фільмом про священну воду з долини Lunana, знятим у 2025 році (презентовано як спеціальний проєкт). Активний в Instagram (@pawo) та Facebook (@pawocd), де ділиться думками про Бутан, кіно, буддизм та подорожі. Після успіху “The Monk and the Gun” фокусується на нових історіях, можливо, пов’язаних з бутанською культурою та глобальними темами. Бере участь у фестивалях, панелях та освітніх проєктах. Він залишається ключовою фігурою бутанського кіно, просуваючи “розв’язування вузлів” через оповіді та поєднуючи традиції з сучасністю.