Павло Шкрьоба

Павло Маркович Шкрьоба народився 3 (16) листопада 1909 року в місті Миколаєві в родині робітників. Його батько Марко Іванович працював на суднобудівному заводі «Наваль» (нині Чорноморський суднобудівний завод). З дитинства Павло зростав у робітничому середовищі, що вплинуло на його подальший шлях у мистецтві. Він присвятив більшу частину життя театру в Києві.

Павло Шкрьоба був актором і режисером Київського українського драматичного театру імені Івана Франка, де працював багато років. Він зіграв численні ролі в театральних постановках і також знявся в кількох кінофільмах, серед яких «Гуляща» (1961), «Камінний господар» (1971), «Серед добрих людей» (1962), «Чарівна ніч» та інші. Як режисер ставив вистави в театрі Франка, зокрема працював над постановками, де грала його дружина. Його внесок полягав у розвитку українського театрального мистецтва середини XX століття, хоча він не належав до найпровідніших режисерів театру.

Конкретні державні нагороди чи звання Павла Шкрьоби в доступних джерелах не вказані. Він відомий насамперед як актор і режисер театру Франка, де його цінували за професійну роботу, але публічних згадок про ордени, премії чи народне визнання не зафіксовано.

Павло Шкрьоба був другим чоловіком відомої української актриси Нонни Копержинської (1920–1999), народної артистки УРСР. Вони одружилися в 1953 році, коли їй було 33 роки, а йому — близько 44. У цьому шлюбі народився їхній син Дмитро. Павло був на 11 років старшим за дружину. Він похований поруч із Нонною Копержинською на Байковому кладовищі в Києві. Даних про інших дітей, попередні шлюби чи близьких родичів (крім батька Марка Івановича) у відкритих джерелах немає. Їхній шлюб тривав до смерті Павла в 1985 році.

Павло Шкрьоба помер у 1985 році в Києві, тому наразі він не займається жодною діяльністю. Його творча спадщина зберігається в історії Київського українського драматичного театру імені Івана Франка та в українських кіноархівах. Вистави, поставлені ним, періодично згадуються в театрознавчих працях. Фільми за його участю іноді транслюють на телебаченні чи в інтернеті як класику українського кіно. Сучасні актори та режисери театру Франка іноді посилаються на період, коли працював Шкрьоба, як на важливий етап розвитку колективу. Його ім’я пов’язане насамперед із творчістю Нонни Копержинської, про яку продовжують писати статті та книги. Жодних майбутніх проектів, пов’язаних з його іменем, не планується, оскільки це історична постать.