Павло Ар’є

Павло Ар’є народився 16 жовтня 1977 року у Львові, Україна (справжнє ім’я — Павло Валентинович Алєксєєв). Він виріс у Львові, де з юності цікавився мистецтвом, літературою та театром. Закінчив Українську академію друкарства (1998), навчався в Київському університеті (2000–2004). Тривалий час жив у Кельні (Німеччина), де розвивав кар’єру драматурга та художника-концептуаліста. У 2016 році повернувся в Україну, працював художнім керівником Львівського театру імені Лесі Українки та шеф-драматургом Київського театру драми і комедії на Лівому березі. Відомий як автор п’єс, що поєднують абсурд, травматичний досвід та сучасну українську реальність. Активно веде Facebook (@Pavlo-Arie), де ділиться думками, проєктами та текстами. Його стиль — постмодерний, концептуальний, з елементами метадрами та філософії.

Павло Ар’є відомий як один з провідних сучасних українських драматургів, автор понад 15 п’єс, перекладених європейськими мовами та поставлених на сценах України, Німеччини, Польщі та інших країн. Найвідоміші роботи: «На початку і наприкінці часів…» (психологічний трилер, часто ставиться в Україні), «Людина в підвішеному стані» (метадрама), «Брама» (екранізована як фільм Володимира Тихого 2017), «Сталкери», «Клас», «Кольори». Його п’єси торкаються тем війни, травми, абсурду повсякденності та посттоталітарних синдромів. Як режисер та концептуаліст створює вистави, де сам проходить п’єсу через усі цехи (сценографія, режисура). Був куратором лабораторій драматургії, перекладає польську та німецьку літературу. Його твори ставлять у Театрі на Лівому березі, Театрі на Золотих Воротах та за кордоном.

Павло Ар’є не має великих індивідуальних премій типу Шевченківської, але його п’єси та вистави отримували визнання на фестивалях та конкурсах. Переможець або лауреат «Коронації слова» за драматургію (конкретні роки не зафіксовані в джерелах). Його роботи номіновані та відзначені на європейських фестивалях (наприклад, Stückemarkt, Biennale «Stücke aus Europa»). Відомий як впливовий драматург сучасної української драми, чиї твори високо оцінені критиками за оригінальність та глибину. Внесок у театр визнаний через постановки та переклади, але без офіційних топ-нагород на національному рівні.

Інформація про родину Павла Ар’є публічно обмежена та не розголошується широко. Він веде приватне життя, фокусуючись на творчості, театрі та громадській діяльності. Немає детальних даних про дружину, дітей чи батьків у відкритих джерелах. Як багато українських митців, він уникає уваги до особистого життя в інтерв’ю та соцмережах. Його профілі присвячені професійним проєктам, п’єсам, виставкам та думкам про війну/культуру, без згадок про сім’ю. Проживає в Україні (Львів чи Київ), де базується його діяльність. Родинні деталі не згадуються в біографіях, Вікіпедії чи інтерв’ю.

Станом на 2025-2026 роки Павло Ар’є продовжує активно працювати драматургом та режисером в Україні. Його п’єса «На початку і наприкінці часів…» йде в багатьох театрах (наприклад, Молодий театр, Театр на Лівому березі, Дніпровський театр). Був членом журі конкурсу імені Івана Чендея 2026 року (сценарії/оповідання). Вистави за його творами («Сталкери», «Клас») гастролюють, включаючи Німеччину (листопад 2025 – березень 2026). Активно веде Facebook (@Pavlo-Arie), де публікує тексти, думки про театр та війну. Бере участь у фестивалях, лабораторіях драматургії та проєктах (наприклад, з білоруськими режисерами). Планує нові п’єси, постановки та, можливо, екранізації. Залишається одним з ключових голосів сучасної української драматургії, з фокусом на травму, абсурд та людяність у часи війни.