Патрік Вільямс

Патрік Муді Вільямс народився 23 квітня 1939 року в Бонн-Терр, штат Міссурі, США [citation:1][citation:5][citation:8]. Він виріс у Коннектикуті, де вже у шкільні роки керував власним джазовим оркестром [citation:5][citation:9]. Здобув ступінь з історії в Університеті Дьюка, де керував студентським джазовим біг-бендом Duke Ambassadors, а згодом вивчав композицію та диригування в Колумбійському університеті [citation:1][citation:5][citation:7]. Він був одним із найуніверсальніших американських композиторів, чия кар’єра охопила кіно, телебачення, поп-музику та симфонічні твори [citation:2][citation:3].

Патрік Вільямс відомий насамперед як композитор музики до кінофільмів та телесеріалів. Він створив саундтреки до понад 65 фільмів [citation:5], серед яких «Breaking Away» (1979) (номінація на Оскар), «All of Me» (1984), «Cry-Baby» (1990) Джона Вотерса, «Used Cars» (1980) та «The Grass Harp» (1995) [citation:1][citation:5]. На телебаченні він написав музику до культових серіалів «Columbo», «The Mary Tyler Moore Show», «The Bob Newhart Show», «Lou Grant», «The Streets of San Francisco» та «The Days and Nights of Molly Dodd» [citation:1][citation:3][citation:5]. Крім того, Френк Сінатра особисто обрав його музичним директором та аранжувальником для своїх останніх студійних альбомів «Duets» та «Duets II» [citation:2][citation:3][citation:5]. Він також працював із Барброю Стрейзанд, Біллі Джоелом, Глорією Естефан та іншими зірками.

Патрік Вільямс є володарем чотирьох премій «Еммі» та двох премій «Греммі» [citation:2][citation:5][citation:8]. Він отримав «Греммі» за альбом Threshold (1974) та за твір Suite Memories для тромбона з оркестром (1986) [citation:5][citation:9]. Він був номінований на премію «Оскар» за музику до фільму «Breaking Away» (1979) [citation:3][citation:5]. Його оркестровий твір An American Concerto був номінований на Пулітцерівську премію [citation:2][citation:3][citation:5]. Він також отримав премію Річарда Кірка за досягнення від BMI (Broadcast Music, Inc.) [citation:2][citation:5]. Загалом він мав 21 номінацію на «Греммі» та 22 номінації на «Еммі» [citation:2][citation:5].

Патрік Вільямс був одружений з Кетрін Грір (Catherine Greer), з якою одружився 7 квітня 1962 року [citation:1][citation:8]. У подружжя народилося троє дітей: доньки Елізабет та Грір, а також син Патрік [citation:1][citation:8]. Він народився в родині Вілсона Муді Вільямса та Джин Вільямс (до шлюбу Мерфі) [citation:1]. У 10-річному віці разом із сім’єю переїхав до Коннектикуту [citation:5]. Його донька Грір виступала креативним директором деяких його пізніх проєктів [citation:5]. Він залишався вірним своїй дружині до кінця життя — шлюб тривав понад 56 років, до його смерті у 2018 році [citation:8].

Патрік Вільямс помер 25 липня 2018 року в Санта-Моніці, Каліфорнія, у віці 79 років після тривалої боротьби з раком [citation:2][citation:5][citation:8]. До останніх років він залишався активним: у 2015 році випустив альбом Home Suite Home, який отримав номінацію на «Греммі», а у 2010 році — альбом Aurora, який приніс йому ще дві номінації [citation:5][citation:9]. Він продовжував викладати та керувати майстер-класами, зокрема як художній керівник Інституту Генрі Манчіні при UCLA (2001-2006) [citation:3][citation:5]. На момент смерті він працював над кількома проєктами, зокрема над альбомом для Діани Мартін, доньки Діна Мартіна — Swing Street, який вийшов 2016 року [citation:5]. На жаль, інформація про нові проєкти після 2018 року відсутня через смерть митця. Його музична спадщина продовжує жити у численних фільмах, серіалах та записах.