Параска Плитка-Горицвіт

Параска Плитка-Горицвіт народилася 1 березня 1927 року в селі Бистрець на Івано-Франківщині в родині коваля Штефана Плитки та вишивальниці Анни. Закінчила лише 4 класи школи, але самостійно розвинула талант завдяки книгам, природі та гуцульській культурі. У 1945 році її заарештували за звинуваченням у допомозі УПА як зв’язковій, і вона провела 10 років у сталінських таборах. Після повернення в 1955 році оселилася в Криворівні, де все життя прожила в самотності та творчості. Стала самобутньою мисткинею: писала казки, вірші, філософські трактати, малювала ікони, створювала витинанки, фотографувала гуцулів (тисячі фото). Її псевдонім “Горицвіт” символізує цвітіння всупереч усьому. Жила скромно, без електрики довгий час, але створила унікальний світ на межі реального та містичного.

Параска Плитка-Горицвіт відома як багатогранна гуцульська мисткиня: створила близько 500 рукописних книжок, які сама писала, ілюструвала та оздоблювала (казки, поеми, філософські трактати, етнографічні нотатки). Малювала ікони, графічні твори, вирізала витинанки. Зробила тисячі фотографій односельців та гуцульського побуту (як українська Вів’єн Маєр). Збирала фольклор, діалекти, казки, була етнографинею та філософинею. Її твори поєднують народне мистецтво, містику, любов до людей та природи. Після смерті її спадок став відомим ширше: виставки, книги, документальні фільми. Її називають “Гомером Гуцульщини” за епічний опис гуцульського світу.

Параска Плитка-Горицвіт не мала офіційних державних нагород за життя через радянські репресії та ізоляцію. Після смерті її творчість визнана як національне надбання: посмертно видані збірки, альбоми, монографії (наприклад, “Подолання гравітації” від Мистецького арсеналу). Її роботи експонуються на виставках, увійшли до колекцій музеїв. Визнання як видатної української мисткині, фольклористки та фотографині в сучасній Україні (фестивалі, статті, документальні фільми). Її внесок оцінюється як унікальний для збереження гуцульської культури та філософії любові.

Параска Плитка-Горицвіт народилася в родині коваля Штефана Плитки та вишивальниці Анни (Ганни). Батьки мали традиційне гуцульське господарство. Після заслання батько спочатку не впустив її додому через страх перед владою, але згодом стосунки налагодилися. Параска не вийшла заміж і не мала дітей — прожила самотнє життя в Криворівні, присвятивши себе творчості та допомозі людям. Інформація про інших родичів обмежена, вона вела ізольоване життя, фокусуючись на мистецтві та філософії. Родина не мала публічних скандалів чи детальних згадок — акцент на її незалежності та внутрішньому світі.

Параска Плитка-Горицвіт померла 16 квітня 1998 року в Криворівні, тому сучасних проєктів немає. Її спадок активно вивчається та популяризується в 2020-х роках: вийшли книги-альбоми (наприклад, “Подолання гравітації”), документальні фільми, виставки в Мистецькому арсеналі та інших галереях. У 2025 році Суспільне та інші медіа присвячували матеріали її життю (до річниць смерті). Фотографії та рукописи зберігаються в музеях (наприклад, у Верховині та Івано-Франківську), її твори видають посмертно. Залишається символом стійкості, гуцульської культури та філософії любові — її називають українською Вів’єн Маєр за фотографії та самобутність. У планах — подальші видання, виставки та дослідження її мікрокосму.