Паоло Вілладжо

Паоло Вілладжо народився 30 грудня 1932 року в Генуї, Італія. Він був близнюком брата П’єро, який згодом став професором в Університеті Пізи. Виріс у родині інженера-геодезиста Етторе Вілладжо та вчительки німецької мови Марії. Після школи вивчав право, але не закінчив університет, працював клерком на сталеливарному заводі, що надихнуло його на створення знаменитого персонажа. Почав кар’єру як комік на телебаченні в 1960-х.

Паоло Вілладжо — італійський актор, комік, письменник, режисер і сценарист, один з найвидатніших комедіантів Італії. Створив культових персонажів: боязкого Джандоменіко Фрак’я, агресивного професора Кранца та, найголовніше, трагічного бухгалтера Уго Фантоцці — символу звичайного італійця, приниженого бюрократією. Серія фільмів про Фантоцці (10 стрічок з 1975 по 1999) стала класикою італійської комедії. Знімався у Федеріко Фелліні («Голос Місяця», 1990), Ліні Вертмюллер, Ерманно Ольмі. Автор бестселерів про Фантоцці, писав тексти пісень для Фабріціо Де Андре. Знявся в понад 80 фільмах і серіалах.

– Золотий лев за внесок у кінематограф (Венеціанський кінофестиваль, 1992)
– Давид ді Донателло за кар’єру (1990)
– Срібна стрічка (Nastro d’Argento) за найкращу чоловічу роль («Таємниця старого лісу», 1994)
– Почесний леопард (Локарно, 2000)
– Командор Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (1995)
– Інші нагороди, включаючи премію Грок та визнання за літературні твори.

Батько — Етторе Вілладжо, інженер-геодезист з Палермо. Мати — Марія, вчителька німецької мови з Венеції. Брат-близнюк — П’єро Вілладжо, професор. У 1958 році одружився з Маурою Албітес, з якою познайомився в Генуї. У пари двоє дітей: дочка Елізабетта (нар. 1959), яка стала режисеркою та сценаристкою, та син П’єрфранческо (нар. 1962). Шлюб тривав до смерті Паоло в 2017 році. Родина була близькою, але Вілладжо тримав особисте життя в приваті. Діти іноді з’являлися в його проектах або підтримували сімейні ініціативи після його смерті.

Паоло Вілладжо помер 3 липня 2017 року в Римі від ускладнень діабету у віці 84 років. Його поховали на цвинтарі в Сорі (Лігурія). Після смерті його спадщина продовжує жити: фільми про Фантоцці регулярно показують по телебаченню, книги перевидають, а персонаж став частиною італійської культури (слово «фантоцці» навіть увійшло до словників як синонім невдахи). У 2020-х з’являлися телевізійні програми та фільми про його життя, наприклад, біографічний про молодість. Родина зберігає пам’ять про нього, а італійське кіно вшановує як ікону комедії. Його вплив помітний у сучасних коміків і сатириків.