П’єрфранческо Фавіно

П’єрфранческо Фавіно народився 24 серпня 1969 року в Римі, Італія, в родині з апулійським корінням (батьки походять з Кандела, провінція Фоджа). Він виріс у Римі, де рано зацікавився акторством, навчався в Національній академії драматичного мистецтва «Сільвіо Д’Аміко» під керівництвом відомих майстрів, таких як Лука Ронконі та Ораціо Коста. Фавіно почав кар’єру в театрі, а згодом перейшов до кіно та телебачення.

П’єрфранческо Фавіно — італійський актор і продюсер, один із найуніверсальніших і найзатребуваніших акторів сучасного італійського кіно, відомий ролями в драмах, кримінальних стрічках та міжнародних проєктах. Проривом стала роль у фільмі «Романс кримінальний» (Romanzo Criminale, 2005), де він зіграв Лібане. Серед найвідоміших робіт — Томмазо Бушетта в «Зраднику» (Il traditore, 2019) Марко Беллоккіо, Беттіно Краксі в «Хаммамет» (2020), ролі в «Останній поцілунок» (L’ultimo bacio, 2001), «Ностальгія» (Nostalgia, 2022). У Голлівуді знявся в «Ніч у музеї» (2006), «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан» (2008), «Ангели та демони» (2009), «Світова війна Z» (2013), «Гонка» (Rush, 2013). Фавіно часто грає складних, харизматичних персонажів, включаючи історичні фігури, і активно працює в театрі як актор і режисер.

П’єрфранческо Фавіно є лауреатом численних премій: три «Давид ді Донателло» (за «Романс кримінальний», «Римська площа Фонтана» та як актор другого плану в «Зраднику»), п’ять «Срібних стрічок» (Nastri d’Argento), два «Золоті глобуси» (Globi d’oro), три Ciak d’oro. У 2020 році здобув Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль на Венеційському кінофестивалі за «Батько наш» (Padrenostro). Має номінації на Європейську кінопремію та інші фестивалі, а в 2025 році отримав премію за життєві досягнення на деяких італійських фестивалях. Його робота високо оцінена критиками за універсальність і глибину.

П’єрфранческо Фавіно виріс у Римі в родині з апулійським корінням; батьки — прості люди, без акторських традицій. З 2003 року перебуває в стосунках з італійською акторкою Анною Ферцетті (дочкою відомого актора Габріеле Ферцетті). Пара не одружена офіційно, але Фавіно часто називає Анну своєю дружиною, підкреслюючи міцний зв’язок. У них дві доньки: Ґрета (нар. 2006) та Леа (нар. 2012). Леа вже дебютувала в кіно в фільмі «Батько наш» (2020). Родина веде приватне життя в Римі, актор часто говорить про важливість сім’ї як опори в кар’єрі. Фавіно відомий як відданий батько, який намагається захищати дітей від надмірної публічності, але іноді з’являється з ними на червоних доріжках, наприклад, на Венеційському фестивалі 2025 року.

Станом на грудень 2025 року П’єрфранческо Фавіно продовжує активно зніматися в кіно, залишаючись одним із провідних акторів Італії. У 2025 році вийшли фільми «Енцо» (Enzo, відкривав Quinzaine des Réalisateurs у Каннах, де він грає батька підлітка), «Майстер» (Il Maestro, представлений на Венеційському фестивалі, де Фавіно зіграв тренера з тенісу; фільм вийшов у прокат у листопаді). Також знявся в «Наполі — Нью-Йорк» (Naples to New York, 2024–2025). Актор бере участь у театральних проєктах, отримує нагороди за внесок у кіно (наприклад, премію за життєві досягнення). Фавіно залишається затребуваним у міжнародних проєктах, поєднує роботу з сімейним життям у Римі. Майбутні проєкти включають можливі драми та кримінальні стрічки, де він продовжує грати складних персонажів. Уникає скандалів, фокусується на якісному кіно та театрі.