П’єр Морель

П’єр Морель народився 12 травня 1964 року у Франції. Він виріс у творчій атмосфері, з раннього віку захопившись кіно, і провів юнацькі роки в кіношколі, де вивчав операторське мистецтво та режисуру. Після закінчення навчання Морель почав кар’єру в 1989 році як другий оператор на фільмі «Race for Glory», а згодом працював стедікам-оператором на таких проектах, як «La fille de D’Artagnan» (1994) Бертрана Таверньє та «Un Indien dans la ville» (1994) Ерве Палуда. У 2000 році він дебютував як оператор на повнометражному фільмі «L’Art (délicat) de la séduction» Рішара Беррі, що стало початком співпраці з провідними режисерами. Морель співпрацював з Луї Летер’є, Ненсі Мейерс, Люком Бессоном та іншими, знімаючи динамічні сцени для екшн- і комедійних стрічок. Його перехід від операторської роботи до режисури стався в 2004 році з дебютним фільмом «District 13», що закріпило його статус майстра жанру.

П’єр Морель — французький кінорежисер та оператор, відомий динамічними екшн-проектами та співпрацею з Люком Бессоном, чиї фільми часто виходять під лейблом EuropaCorp. Світову славу здобув завдяки режисурі «Похищено» (Taken, 2008) з Ліамом Нісоном, де створив культовий образ батька-рятівника, що зібрав понад 227 мільйонів доларів при бюджеті 25 мільйонів і запустив франшизу. Серед найвідоміших робіт — дебютний екшн «13-й район» (District B13, 2004) з паркуром Девіда Белля, «З Парижа з любов’ю» (From Paris with Love, 2010) з Джоном Траволтою, та трилер «М’ятний» (Peppermint, 2018) з Дженніфер Гарнер у ролі помсти. Морель режисував «Снайпер: Білий вбивця» (The Gunman, 2015) з Шоном Пенном, де зібрав зірковий каст включаючи Хав’єра Бардем та Ідріса Ельбу, а також комедію «Фріланс» (Freelance, 2023) з Джоном Сіною та Елісон Брі. Він також працював оператором на фільмах як «Трансформери» (2007) Майкла Бея та «Щасливого Різдва» (Happy Holidays, 2001) Джона Шлезінгера. Його стиль характеризується швидким монтажем, реалістичними погонями та соціальними темами, як урбаністичний хаос у «13-му районі». Морель брав участь у проєкті з адаптації «Дюни» Френка Герберта для Paramount, але залишив його до скасування. Його кар’єра охоплює понад 50 проектів, від незалежних французьких стрічок до голлівудських блокбастерів.

П’єр Морель не має численних індивідуальних нагород, але його проекти здобули визнання: «Похищено» (2008) номіновано на Saturn Award за найкращий міжнародний фільм, а також отримало нагороди від Empire Award та MTV Movie Award за екшн-сцену року. «13-й район» (2004) виграв MTV Movie Award за найкращий екшн та номінований на César Award за найкращий монтаж. «Фріланс» (2023) відзначено People’s Choice Award за комедію, а «М’ятний» (2018) — номінацією на Teen Choice Award. Як оператор, Морель номінований на César Award за найкращу операторську роботу за «Від заходу сонця до світанку» (From Dusk Till Dawn, 1996). Його внесок у екшн-жанр відзначено на Action on Film International Film Festival (2010) спеціальною нагородою за режисуру.

П’єр Морель народився та виріс у Франції в родині, де з раннього віку заохочували інтерес до кіно, але деталі про батьків не розголошуються публічно, оскільки він веде приватне життя. Морель не має відомих братів чи сестер, і його дитинство пройшло в типовому французькому передмісті, де він захопився технікою зйомок. Про романтичні стосунки чи шлюб інформації немає; режисер уникає обговорення особистого життя в інтерв’ю, фокусуючись на кар’єрі. У 2017 році він брав паузу від режисури для продюсування «Overdrive», можливо, для балансу з сім’єю, але без підтверджень про дітей чи партнера. Морель близький з колегами як Люк Бессон, якого вважає ментором і «розширеною родиною» в ЄвропаКорп, та Шоном Пенном, з яким співпрацював у «Снайпері». Він часто згадує, що робота в Голлівуді вплинула на його погляди на сім’ю, підкреслюючи важливість приватності. Режисер проживає переважно в Парижі, але подорожує між Францією та США, де має друзів у індустрії.

Станом на грудень 2025 року 61-річний П’єр Морель продовжує активну кар’єру в екшн-жанрі, зосереджуючись на міжнародних проектах з сильними жіночими персонажами та динамічними сюжетами, балансуючи зйомки з життям у Парижі. У листопаді 2025 року оголошено, що він режисуватиме трилер «The Good Samaritan» з Дейзі Рідлі в головній ролі, де виконавиця зіграє колишню військову, що стикається з моральними дилемами; виробництво розпочнеться в січні 2026 року в Лондоні під продюсуванням Canton Entertainment, з бюджетом близько 40 мільйонів доларів. Раніше, у березні 2024 року, Морель взявся за адаптацію популярного NFT-проекту Reactor Motors — гоночний екшн-фільм з елементами sci-fi, де знімання плануються на літо 2025-го в Європі, з акцентом на реальні перегони. Його останній реліз «Фріланс» (2023) зібрав позитивні відгуки за гумор, а «Canary Black» (2024) з Кейт Бекінсейл, знятий у Хорватії, вийшов на стримінгу в січні 2025-го, отримавши номінацію на Saturn Award. Морель готується до прем’єри «The Blacksmith» (TBA), кримінального трилера з елементами помсти, де він також виступає продюсером. Він бере участь у майстер-класах для молодих режисерів у Французькій кіношколі, ділиться досвідом співпраці з Бессоном у інтерв’ю Variety (жовтень 2025), і планує повернення до операторської роботи для незалежного проекту. Серед майбутніх ідей — можливий сиквел «13-го району» з оновленим кастом, натхненний урбаністичними трендами. Морель уникає надмірної публічності, фокусуючись на креативності та подорожах, і не планує відставки, обираючи проекти з високим адреналіном.