Озґуд Перкінс

Озґуд Роберт Перкінс II народився 2 лютого 1974 року в Манхеттені, Нью-Йорк, США. Він є старшим сином легендарного актора Ентоні Перкінса, відомого роллю Нормана Бейтса у фільмі “Психо” Альфреда Гічкока, та акторки, фотографки та моделі Беррі Беренсон, яка мала французьке, італійське, польсько-єврейське, російсько-єврейське та швейцарське коріння. Батьки Озґуда одружилися в 1973 році, попри те, що Ентоні зізнавався в гомосексуальності, і залишилися разом до його смерті від ускладнень СНІДу в 1992 році. Беррі загинула в терактах 11 вересня 2001 року як пасажирка рейсу American Airlines 11, що врізався у Всесвітній торговий центр. З дитинства Озґуд ріс у творчій атмосфері, відвідуючи знімальні майданчики батька, де дебютував як дитина-актор, а згодом навчався в престижній Harvard-Westlake School у Лос-Анджелесі та Нью-Йоркському університеті, здобувши ступінь бакалавра з англійської літератури та кіно. Цей період сформував його інтерес до кіноіндустрії, де родинна спадщина — дід Озґуд Перкінс (актор 1920–1930-х) та прабабуся Ельза Скіапареллі (дизайнерка моди) — заклала основу для кар’єри актора та режисера.

Озґуд Перкінс — американський актор, сценарист, режисер та продюсер, відомий своєю версатильністю в жанрі жахів, де він створює атмосферні, психологічно напружені історії з елементами автобіографії та родинної травми. Його акторська кар’єра почалася в дитинстві з ролі молодого Нормана Бейтса в “Психо II” (1983) навпроти батька, а згодом включала ролі в комедіях “Легально блондинка” (2001) як “Доркий” Девід Кідні, “Не ще один підлітковий фільм” (2001), драмах “Шість ступенів розлуки” (1993), “Секретарка” (2002), блокбастерах “Зоряний шлях” (2009) та “Nope” (2022). Як режисер, Перкінс дебютував психологічним хорором “Дочка в чорному пальто” (The Blackcoat’s Daughter, 2015), що прем’єрував на TIFF, за яким послідували “Я — гарна штука, що живе в будинку” (I Am the Pretty Thing That Lives in the House, 2016) для Netflix, темна казка “Ґретель і Гензель” (Gretel & Hansel, 2020). Прорив стався з “Лонґлегз” (Longlegs, 2024) — серійний-кілер хорором з Майкою Монро та Ніколасом Кейджем, що зібрав $128 млн на бюджеті $10 млн і став найкасовішим інді-хорором десятиліття. Серед інших проектів — “Мавпа” (The Monkey, 2025), адаптація Стівена Кінга з Тео Джеймсом та Тат’яною Маслані, та “Кіпер” (Keeper, 2025) як одне-локаційний трилер. Перкінс співзаснував продакшн Phobos з Крісом Фергюсоном, фокусуючись на незалежному кіно, де теми втрати та спадщини переплітаються з родинним досвідом. Його стиль — “арт-хорор” з елементами Лавкрафта, натхненний Арі Астером та Робертом Еггерсом, робить його ключовою фігурою сучасного жанру.

Озґуд Перкінс має 1 перемогу та 5 номінацій на преміях, переважно за режисуру в жанрі жахів. Серед досягнень — перемога на Saturn Awards (Академія наукової фантастики, фентезі та жахів) за найкращу режисуру (“Лонґлегз”, 2025); номінації на Saturn Awards за найкращу режисуру (“Ґретель і Гензель”, 2021; “Дочка в чорному пальто”, 2016). Номінація на Fangoria Chainsaw Awards за найкращу режисуру (“Лонґлегз”, 2025). Номінація на Sitges Film Festival (Каталонія) за найкращий фільм (“Дочка в чорному пальто”, 2015). Його фільми, як “Лонґлегз”, отримали визнання критиків (Rotten Tomatoes 87%), але формальних Оскарів чи Золотих глобусів немає; фокус на жанрових нагородах. У 2025 році “Мавпа” номінована на Saturn Award за найкращий хорор, підкреслюючи його внесок у незалежне кіно.

Батьки Озґуда Перкінса — Ентоні Перкінс (1932–1992), ікона Голлівуду з роллю в “Психо”, та Беррі Беренсон (1948–2001), акторка, модель і фотографка, яка загинула в 9/11; їхній шлюб (1973–1992) був нетрадиційним через орієнтацію Ентоні, але сповненим відданості. Озґуд — старший син, молодший брат — музикант Елвіс Перкінс (нар. 1976), з яким вони близькі та співпрацюють (Елвіс писав саундтреки до його фільмів). Дід по батьковій лінії — актор Озґуд Перкінс (1892–1937), тітка — акторка Маріза Беренсон, прабабуся — дизайнерка Ельза Скіапареллі. Озґуд одружився з Сідні Перкінс у 1999 році; пара розлучилася в 2016-му після 17 років, маючи двох дітей: сина Джеймса Ріплі Озґуда Роберта Перкінса III (нар. 2004, актор) та дочку Беатрікс Перкінс (нар. 2008, акторка). Від наступних стосунків з Мелоді у Озґуда ще один син. Сім’я має багате мистецьке коріння: родичі включають астронома Джованні Скіапареллі та колекціонера Бернарда Беренсона. Озґуд часто говорить про вплив втрат (смерть батька від СНІДу, матері в теракті) на творчість, але підкреслює приватність, фокусуючись на підтримці братів і дітей. Його нащадки, як Джеймс і Беатрікс, починають акторську кар’єру, продовжуючи династію. Загалом, родина — джерело натхнення та болю, де теми спадщини та втрати пронизують його роботи.

Наразі, у грудні 2025 року, 51-річний Озґуд Перкінс переживає пік кар’єри як один з найплодовитіших режисерів жахів, зосереджуючись на Ванкувері, де зняв три фільми поспіль і планує ще один, прагнучи статусу постійного резидента Канади за “позитивну енергію”. У 2025-му вийшов “Мавпа” (The Monkey, лютий) — комедійно-брудний хорор за Кінгом з Тео Джеймсом і Тат’яною Маслані, що зібрав $68 млн на $11 млн бюджету (Rotten Tomatoes 77%), за яким “Кіпер” (Keeper, листопад) — одне-локаційний трилер з Маслані та Россіном Сазерлендом, хвалений Гільєрмо дель Торо, Джеймсом Ваном та Бон Джун-хо за “напругу божевілля”, бюджет < $8 млн, прем’єра Neon. “Лонґлегз” (2024) приніс $128 млн, закріпивши статус найкасовішого інді-хорору. Серед поточних — зйомки “Молоді люди” (The Young People, жовтень–грудень 2025, Ванкувер), лавкрафтіанський “поганий тріп” з Лолою Тунґ, Ніколасом Паркером, Ніколь Кідман, Тат’яною Маслані, Джонні Кnoxвіллом та Гезер Ґрем, прем’єра 2026 Neon, перше під first-look угодою з Phobos. Перкінс розширює Phobos з Крісом Фергюсоном, підтримуючи інших (як Шон Бейкер), та рятує Park Theatre у Ванкувері з Волфгардом і Ліпавскі. У інтерв’ю 2025-го він рефлексує над родинними втратами як “експертизою в божевіллі”, натхненною “Психо”, плануючи повернення до акторства та саундтреків з братом. Балансує з родиною (діти Джеймс і Беатрікс у акторстві), адвокацією за ЛГБТ+ (спадщина батька) та екологією. Серед планів — “Заборонені фрукти” (2026) з Лолою Тунґ, розширення Neon-проектів та можливий серіал. Загалом, 2025-й — рік тріумфу ($200 млн каси), де Перкінс перетворює травму на “майстерний хорор-оріґамі”, надихаючи на уяву в жанрі.