Остап Вишня

Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко) — видатний український письменник-гуморист та сатирик, якого критики називали «українським Марком Твеном» [citation:1][citation:4]. Він народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва поблизу села Грунь на Полтавщині в багатодітній селянській родині, де було 17 дітей [citation:1][citation:10]. Здобув освіту у Київській військово-фельдшерській школі (1907), після чого працював фельдшером у армії та на залізниці [citation:1]. Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року в Києві, де його похорон, за спогадами сучасників, заповнив увесь Хрещатик [citation:1].

Остап Вишня відомий передусім як засновник жанру «усмішка» в українській літературі — гумористичного фейлетону невеликого розміру [citation:7]. Його твори 1920-х років мали неймовірну популярність, особливо серед селянства, а наклад його книжок до 1930 року сягнув понад два мільйони примірників [citation:2][citation:5]. Славою в ранньорадянській Україні з ним конкурували тільки Тарас Шевченко та Володимир Ленін [citation:1]. Найвідоміші збірки письменника — «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські», «Вишневі усмішки літературні», «Діла небесні», «Реп’яшки», «Українізуємось» [citation:6]. Його твори вирізняються барвистою мовою, щедро приправленою сленгом та діалектизмами, адже він постійно подорожував країною й записував, як говорить народ [citation:2][citation:5].

За радянських часів офіційне визнання прийшло до письменника лише після сталінських таборів, коли він був реабілітований у 1955 році [citation:1][citation:3]. Він отримував тодішні державні відзнаки як «радянський письменник-сатирик», однак найвизначнішою нагородою насправді стала любов і вдячність мільйонів українських читачів, які за життя митця спонтанно називали його іменем школи, кооперативи та навіть цілі ферми [citation:2][citation:5].

Остап Вишня народився в селянській родині Михайла Губенка, яка мешкала на Полтавщині [citation:1][citation:10]. Його брат, Василь Губенко, також був письменником-гумористом, проте трагічно загинув — його розстріляли більшовики в Києві 15 липня 1937 року за сфабрикованим звинуваченням в участі в українській націоналістичній організації [citation:10]. Дружиною Остапа Вишні була Варвара Маслюченко-Губенко [citation:6]. Письменник спрямовував значну частину своїх прибутків тим, хто цього найбільше потребував — бідним селянам, вдовам, студентам, які зверталися до нього як до рідного батька [citation:2][citation:5]. Протягом кількох років він утримував пансіон для десяти студентів-медиків у Полтаві [citation:2][citation:5].

Остап Вишня пішов з життя 28 вересня 1956 року в Києві, де й похований на Байковому кладовищі [citation:1][citation:10]. Його творчість залишається живою — він є одним із найвидаваніших українських письменників, а його книжки, зокрема збірка «Усмішки», перевидаються знову і знову. Ім’ям Остапа Вишні названо вулиці в багатьох містах України, зокрема в Полтаві, де він активно сприяв створенню літературно-меморіального музею Івана Котляревського, який відкрився у 1952 році [citation:10]. Його твори перекладено багатьма мовами світу, а англійською вийшла збірка «Hard Times» (1981, 2018) [citation:1][citation:2]. В Україні регулярно проводяться вечори пам’яті та літературні читання, присвячені класику української сатири, а його фейлетони й «усмішки» не втратили своєї гостроти й актуальності навіть через сто років після їхнього створення.