Остап Вакулюк

Остап Вакулюк народився 31 жовтня 1992 року в Ходорові, Львівська область, Україна. Він виріс у творчій атмосфері маленького містечка, де з раннього віку проявляв інтерес до театру та кіно, беручи участь у шкільних виставах. У 2014 році Остап вступив до Київського національного університету театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де навчався на акторському факультеті (1–3 курси). Пізніше продовжив освіту в Кіношколі у Катовіце, Польща (WRiTV), Факультет імені Кшиштофа Кислівського Інституту радіо та телебачення в Університеті Сілезії. Його біккультурний досвід вплинув на вибір ролей, часто пов’язаних з темами ідентичності та конфлікту.

Остап Вакулюк — український актор театру, кіно та дубляжу, відомий дебютом у міжнародному кіно та роботою в анімації. Його прорив стався в 2018 році з роллю Тараса у фільмі польського режисера Кшиштофа Зануссі «Ефір», де Остап пройшов суворий кастинг серед сотень акторів і зіграв одного з головних персонажів — молодого науковця, що стикається з моральними дилемами. Ця роль принесла визнання критиків за природність і емоційну глибину, а зйомки проходили в Польщі та Україні, включаючи Львівщину. Вакулюк активно займається дубляжем: озвучив персонажів у «Вічні» (2021), «Таємниці Ґравіті Фолз», «Пітер Пен», «Зак і Коді», «Радіобунтарка», «Закляті друзі» та «Чіп і Дейл». У театрі він працює актором Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва у Львові з 2021 року, де дебютував у виставі «Стежечка Святого Миколая» режисера Юрія Мисака. Серед інших проектів — участь у перформативних читаннях, як «Люди на каві» з Мар’яною Савкою (2024), та волонтерство на фестивалях, таких як «Відкрита ніч» та польські кінофестивалі. Його кар’єра охоплює акторство, дубляж і педагогіку, з акцентом на молодіжні та міжнародні колаборації.

Остап Вакулюк не має численних індивідуальних нагород, але його роль у фільмі «Ефір» (2018) принесла визнання критиків на міжнародних фестивалях, включаючи схвальні відгуки від журі Венеційського кінофестивалю, де стрічка брала участь у конкурсі. У 2019 році його дебют відзначено як проривний у польських та українських ЗМІ, з інтерв’ю для Радіо Свобода та «Високий Замок». За театральну діяльність у Першому театрі для дітей та юнацтва у Львові (з 2021) Вакулюк отримав внутрішні визнання за внесок у молодіжні постановки. У 2025 році він став переможцем конкурсу на посаду актора драми другої категорії в Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької, що підкреслює його професійне зростання. Серед інших досягнень — участь у волонтерських проектах фестивального кіно, як «New Horizons Film Festival» та «Kino Na Granicy», де його дубляжні роботи номіновані на українські премії за озвучення.

Остап Вакулюк походить з родини з Ходорова, Львівська область, де батьки (деталі не розголошуються) підтримували його творчі амбіції з дитинства, дозволяючи брати участь у шкільних виставах і переїзди до Києва для навчання. У нього є сестра Леся Вакулюк, яка також займається творчістю; разом вони пережили події Майдану 2013–2014 років, де Остап брав участь як студент, а Леся описує його як захисника в оповіданні «Сестри». Родина пишається його успіхами, особливо після ролі в «Ефірі», і часто згадує, як Остап повертався додому провідати батьків під час зйомок. Вакулюк близький з сестрою, з якою ділить спогади про дитинство в маленькому містечку та сімейні традиції. Він не одружений і не має дітей; веде приватне особисте життя, фокусуючись на кар’єрі та педагогіці. Родина вплинула на його вибір професії, прищепивши любов до культури, і Остап часто дякує їм за опору в інтерв’ю, описуючи Ходорів як джерело натхнення. Сім’я проживає на Львівщині, і Вакулюк регулярно відвідує їх, балансуючи між Львовом, Києвом та Польщею.

Наразі Остап Вакулюк активно працює в театрі та дубляжі, поєднуючи акторство з педагогікою та фестивальною діяльністю, після перемоги в конкурсі на посаду актора в Театрі імені Марії Заньковецької у лютому 2025 року. У 2025 році він продовжує грати в Першому театрі для дітей та юнацтва у Львові, зокрема в постановках для молоді, та бере участь у перформативних читаннях, як «Люди на каві» з Мар’яною Савкою, які відбулися в Луцьку та Києві навесні. Серед недавніх проектів — дубляж анімаційних фільмів, включаючи нові епізоди серіалів на кшталт «Таємниці Ґравіті Фолз» та польськомовні озвучки для «Світ на виворіт». Вакулюк викладає акторську майстерність у психологічному таборі «Клуб Я Да Вінчі» та координує програмний фестиваль «Відкрита ніч». У листопаді 2025-го він долучився до волонтерства на «Kino Na Granicy», де презентував українські короткометражки. Серед майбутніх планів — участь у новій постановці Театру Заньковецької восени 2025-го, потенційний камео в українсько-польському фільмі про ідентичність та режисерський дебют у короткометражці про молодь. Вакулюк адвокує культурний обмін через фестивалі, як «American Film Festival», і ділиться в соцмережах думками про театр та освіту. Проживаючи у Львові з періодичними поїздками до Києва та Польщі, він балансує кар’єру з родинними візитами до Ходорова, наголошуючи на важливості молодіжної творчості в сучасній Україні.