Оссі Девіс

Оссі Девіс (справжнє ім’я Райфорд Четмен Девіс) народився 18 грудня 1917 року в Когделлі, штат Джорджія, США, у сільській афроамериканській родині. Закінчив середню школу в Вейкроссі, відвідував Університет Говарда, але кинув навчання, щоб присвятити себе театру. Почав кар’єру в 1939 році в Harlem з Rose McClendon Players. Під час Другої світової війни служив в армії США. Помер 4 лютого 2005 року в Маямі-Біч, Флорида, від природних причин у віці 87 років.

Оссі Девіс — видатний американський актор, режисер, письменник, драматург і громадський активіст за громадянські права. Прославився ролями в театрі, кіно та на телебаченні, зокрема в «Do the Right Thing» (1989) Спайка Лі, «Bubba Ho-Tep» (2002), «Grumpy Old Men» (1993), «The Hill» (1965). Написав п’єси, такі як «Purlie Victorious» (1961), поставив фільми та активно боровся за права афроамериканців. Разом з дружиною Рубі Ді часто виступали дуетом, були іконами афроамериканського мистецтва та активізму. Він виголосив промову на похороні Малкольма Ікса.

Отримав Греммі за найкращий альбом розмовного слова (посмертно, 2006), Національну медаль мистецтв (2000), SAG Life Achievement Award (разом з Рубі Ді, 2000), Kennedy Center Honors (2004). Був номінований на чотири Еммі, Золотий глобус, Тоні. Його внесок у театр, кіно та боротьбу за права високо цінується, але Оскара не мав.

Був одружений з актрисою Рубі Ді з 9 грудня 1948 року до своєї смерті в 2005-му — один з найвідоміших шлюбів у американському мистецтві. Разом мали трьох дітей: сина Гая Девіса (блюзовий музикант і актор), доньок Нору Девіс Дей та Хасну Мухаммад. Сім’я була тісно пов’язана з активізмом та мистецтвом, діти продовжили творчі традиції. Оссі та Рубі часто працювали разом на сцені та в кіно.

Оссі Девіс помер 4 лютого 2005 року в Маямі-Біч. Останні роки знімався в серіалах («The L Word», «Third Watch») та фільмах, залишався активним до кінця. Нових чи майбутніх проектів немає, оскільки він пішов з життя понад 20 років тому. Його спадщина жива: фільми та п’єси регулярно переглядаються, документальні стрічки про нього та Рубі Ді виходять, а пара вважається символом афроамериканського театру, кіно та боротьби за права. Діти продовжують згадувати батьків у інтерв’ю та проектах, присвячених їхній спадщині.