Олівія де Гевіленд

Олівія Мері де Гевіленд народилася 1 липня 1916 року в Токіо, Японія, в родині британських батьків. Її батько Волтер де Гевіленд був адвокатом, а мати Ліліан — акторкою. Через рік після народження молодшої сестри Джоан (1917) батьки розлучилися, і мати з дочками переїхала до Каліфорнії, США. Олівія росла в Саратоґі, відвідувала школу та рано зацікавилася театром. У 1935 році підписала контракт з Warner Bros. і дебютувала в кіно.

Олівія де Гевіленд — легендарна американська акторка британського походження, одна з останніх зірок «золотої ери» Голлівуду, кар’єра якої тривала понад 50 років. Вона прославилася роллю доброчесної Мелані Гамільтон у класичному фільмі «Віднесені вітром» (1939), де грала поряд з Вів’єн Лі та Кларком Ґейблом. Знімалася в дев’яти фільмах з Ерролом Флінном, зокрема «Пригоди Робін Гуда» (1938) та «Капітан Блад» (1935). У 1940-х перейшла до драматичних ролей і отримала «Оскар» за фільми «Кожному своє» (1946) та «Спадкоємиця» (1949).
Вона була піонеркою боротьби акторів за права: у 1943–1944 роках виграла судову справу проти Warner Bros. (справа де Гевіленд), яка обмежила термін контрактів сімома роками та змінила систему студійного рабства в Голлівуді. Пізніше знімалася в «Моєму кузену Рейчел» (1952), «Тссс…» (1955), «Зміїна яма» (1948). Остання роль — у телевізійному фільмі «Жінка, яку він кохав» (1988).

Дві премії «Оскар» за найкращу жіночу роль («Кожному своє», 1946; «Спадкоємиця», 1949).
П’ять номінацій на «Оскар» (включаючи за «Віднесені вітром», 1939).
Два «Золотих глобуса» (за ті ж фільми, що й «Оскар»).
Премія Національної ради кінокритиків США (двічі).
Зірка на Голлівудській алеї слави (1960).
Національна медаль мистецтв США (2008, від Джорджа Буша-молодшого).
Кавалер Ордену Почесного легіону (Франція, 2010).
Дама-командор Ордену Британської імперії (2017, найстарша особа, удостоєна цього звання).
Венеціанський кінофестиваль — Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль («Зміїна яма», 1949).

Батьки — британський адвокат Волтер де Гевіленд та акторка Ліліан Фонтейн (дівоче прізвище Р’юз). Батьки розлучилися 1919 року, мати вдруге вийшла заміж за Джорджа Фонтейна.
Молодша сестра — акторка Джоан Фонтейн (1917–2013, «Оскар» за «Підозра», 1941). Сестри мали легендарне суперництво, яке тривало все життя; вони не спілкувалися десятиліттями.
Перший шлюб — з письменником Маркусом Гудрічем (1946–1953), син Бенджамін (1949–1991, помер від хвороби Ходжкіна).
Другий шлюб — з журналістом П’єром Ґаланте (1955–1979, розлучення), дочка Жизель (1956–2019).
Олівія мала двох онуків від дочки. З 1956 року жила в Парижі, Франція.

Олівія де Гевіленд померла 26 липня 2020 року в Парижі у віці 104 років від природних причин. Вона була останньою живою зіркою «Віднесені вітром» і однією з найдовгоживучих легенд Голлівуду.
У пізні роки рідко з’являлася публічно, але в 2017 році стала дамою Британської імперії, а в 2008-му отримала Національну медаль мистецтв США. Жила в своєму будинку в Парижі, читала, слухала музику та стежила за новинами.
Вона написала мемуари «Every Frenchman Has One» (1962). У 2010-х судилася з творцями серіалу «Ворожнеча» (FX) за неправдиве зображення її образу та виграла апеляцію (справа дійшла до Верховного суду США, але була відхилена).
Її спадщина — не лише ролі, а й боротьба за права акторів, яка змінила Голлівуд. Фільми з її участю регулярно перевипускають, а образ Мелані став іконою кіно. Олівія стала символом грації, довгожительства та незалежності.