Олеся Корженевська

Олеся Корженевська народилася в Україні (точна дата та місце народження публічно не деталізуються широко, ймовірно 1980-і роки). Вона має вищу освіту та багаторічний досвід у культурних, освітніх і благодійних проєктах. Волонтерством займається з кінця 2013 року, з часів Революції Гідності. У неї є син Федір (народився близько 2011–2012 року), у якого розлад аутичного спектру, що стало ключовим мотивом створення інклюзивної школи. Чоловік Олесі служить у Збройних Силах України (411 окремий батальйон аеророзвідки). Вона проживає в Києві, де розвиває свої проєкти, поєднуючи материнство, освіту та волонтерство під час війни. На 2026 рік вона продовжує активну громадську діяльність.

Олеся Корженевська відома як засновниця школи аудіовізуальних мистецтв 9¾ — інклюзивного освітнього простору для дітей, підлітків та дорослих, де навчаються акторській майстерності, творчості та соціалізації, зокрема діти з особливостями розвитку. Вона створила проєкт «Зесики 9¾» — школу «лагідної мобілізації», де цивільні отримують базові знання про ЗСУ, такмед, рекрутинг та військові професії. Продюсерка фільму «Я, Ніна» (2022, режисерка Марися Нікітюк, натхненний історією Яніни Соколової). Організаторка фестивалю «День вуличної музики» в Києві та Україні. Волонтерка з 2013 року: допомагала онкохворим, ЗСУ, створювала проєкти підтримки. Під час війни активно збирає кошти на авто, обладнання для військових та підтримує інклюзивну освіту. Її діяльність поєднує культуру, освіту та допомогу армії.

Конкретні державні нагороди чи великі премії Олесі Корженевської в публічних джерелах не деталізуються широко. Вона визнана як громадська діячка та волонтерка: її проєкти («9¾», «Зесики 9¾») отримують увагу ЗМІ, підтримку від партнерів (Lenovo, інші) та високу оцінку за інклюзію та патріотизм. Школа 9¾ та її волонтерська робота відзначені в українських медіа як приклад поєднання освіти з допомогою ЗСУ. Вона вважається впливовою постаттю в інклюзивній освіті та волонтерстві під час війни.

Олеся Корженевська одружена; її чоловік служить у ЗСУ (411 окремий батальйон аеророзвідки), що значно вплинуло на її життя та проєкти під час війни. У них є син Федір (йому близько 14 років на 2025–2026 рік), у якого розлад аутичного спектру — саме для підтримки таких дітей Олеся створила школу 9¾. Даних про інших дітей чи близьких родичів (батьків, братів/сестер) у відкритих джерелах немає. Вона відкрито розповідає про виклики материнства дитини з РАС, фінансові труднощі та адаптацію до воєнного часу, але тримає приватне життя відносно закритим. Родина живе в Києві, де Олеся поєднує турботу про сина з громадською діяльністю.

На 2026 рік Олеся Корженевська продовжує керувати школою аудіовізуальних мистецтв 9¾ в Києві, де навчаються діти, підлітки та дорослі, включаючи інклюзивні групи. Проєкт «Зесики 9¾» розвивається як школа підготовки до служби в ЗСУ, з новими наборами, лекціями та практикою (такмед, CQB, дрони). Вона активно волонтерить: збирає кошти на авто та обладнання для військових (через Facebook, Patreon, банки). Проводить заходи, майстер-класи та публічні лекції про інклюзію, війну та освіту. Активна в соцмережах (Facebook @olesia.okich, Instagram), де ділиться новинами школи, волонтерством та патріотичним контентом. Очікуються нові набори до «Зесиків», розширення школи та благодійні ініціативи. Вона залишається символом поєднання материнства, культури та підтримки армії в Україні під час війни.