Олена Званцова

Олена Званцова народилася 11 вересня 1971 року в Москві, Росія. Вона виросла в інтелігентному середовищі та з юності цікавилася літературою, театром і кіно. Закінчила сценарний факультет Всеросійського державного інституту кінематографії (ВГІК) у майстерні Олексія Германа та Світлани Кармалити. Олена є однією з найвідоміших сучасних російських сценаристок і режисерок авторського кіно, а також драматургинею та громадською діячкою. З 2022 року живе в еміграції через свою відкриту антивоєнну позицію.

Олена Званцова — сценаристка, режисерка та драматургиня. Найвідоміші її сценарії: «Плюс один» (2008), «Духless» (2012), «Духless 2» (2015), «Бумер. Фільм другий» (2006), «Гарпія» (2004), «Явка» (2006), «Метод» (2015, співавтор). Як режисерка зняла фільми «Прогульщиця» (2007), «До побачення, мамо» (2013) та «Зої» (2020). Вона є авторкою кількох п’єс і театральних постановок. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Олена публічно засудила війну, залишила Росію і з того часу живе за кордоном. Вона активно виступає з антивоєнними заявами, бере участь у дискусіях російської еміграції та продовжує писати сценарії поза російським кінематографом.

Олена Званцова — лауреатка премії «Ніка» за найкращий сценарій («Плюс один», 2009) та премії «Золотий орел» за найкращий сценарій («Духless», 2013). Вона неодноразово отримувала призи за найкращий сценарій на кінофестивалі «Кінотавр», а також спеціальний приз журі «Кінотавру» за фільм «До побачення, мамо» (2013). Її роботи високо оцінювалися російською кінокритикою до 2022 року. Після 2022 року через її антивоєнну позицію її ім’я практично зникло з офіційних російських премій та рейтингів.

Олена Званцова була одружена з режисером Василем Сігаревим (автором фільмів «Як я провів цим літом», «Жити», «Велика серпнева війна»). Вони познайомилися під час навчання у ВГІКу та тривалий час працювали разом. Шлюб розпався приблизно в середині 2010-х років. Дітей у них не було. Після розлучення Олена не вступала в офіційні шлюби (принаймні публічно підтвердженої інформації немає). Вона дуже рідко говорить про особисте життя та родину в інтерв’ю, вважаючи це приватною сферою. Після 2022 року живе в еміграції (переважно в Європі), де продовжує працювати над сценаріями та проєктами. Більше публічних даних про батьків, братів/сестер чи поточні близькі стосунки немає.

Станом на 2026 рік Олена Званцова живе в еміграції (переважно в Європі) і не працює в російському кінематографі. Після 2022 року вона публічно засудила війну Росії проти України, через що її діяльність у Росії повністю припинена. Вона пише сценарії для незалежних проєктів, бере участь у антивоєнних ініціативах російськомовної еміграції, виступає на дискусіях і дає інтерв’ю закордонним медіа. У 2024–2025 роках вона працювала над кількома сценаріями, які потенційно можуть бути реалізовані в Європі або на міжнародних платформах. Великих гучних прем’єр за останні роки не було, оскільки Олена свідомо відійшла від російського ринку та працює в більш камерному форматі. Вона залишається однією з найпринциповіших і найяскравіших фігур у російськомовному авторському кіно, яка обрала позицію морального опору війні.