Олена Касавіна

Олена Борисівна Касавіна народилася 17 квітня 1952 року в місті Біла Церква, Київська область, УРСР (нині Україна). Вона виросла в радянській Україні та спочатку отримала освіту архітектора. У 1970 році закінчила Київську художню середню школу, а в 1976 році — Київський державний художній інститут (архітектурний факультет). Після семи років роботи за фахом архітектора вона перейшла до анімації, де стала художницею-мультиплікаторкою. Згодом викладала на кафедрі кінорежисури та кінодраматургії Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого як старший викладач. Вона є членкинею Національної спілки кінематографістів України (з 1993 року) та міжнародної асоціації анімаційного кіно.

Олена Касавіна є режисеркою-мультиплікаторкою, художницею анімації та сценаристкою, яка працювала над класичними українськими мультфільмами. Вона брала участь як художниця-мультиплікаторка в стрічках «Лікар Айболить» (1985) та «Острів скарбів» (1988) Давида Черкаського, «Енеїда» (1991) Володимира Дахна та інших проєктах «Київнаукфільму» та «Укранімафільму». Її режисерський дебют — короткометражка «Найвродливіша» (1988) зі збірки «Ми — жінки». Найвідоміша самостійна робота — анімаційний фільм «Бобе Майсес» (1993, також відомий як «Бабусині казки» або «Grandmother’s Tales»), заснований на єврейському фольклорі, який отримав численні нагороди та був відновлений у 2024 році (оцифрований, переозвучений українською голосом Ади Роговцевої). Вона також брала участь у відновленні та промоції класичних українських анімаційних робіт. Її стиль відзначається гумором, фольклорними мотивами та майстерністю в традиційній мультиплікації.

Олена Касавіна отримала численні нагороди за фільм «Бобе Майсес» (1993), який був визнаний найкращим анімаційним фільмом на кількох фестивалях та отримав призи за режисуру, сценарій та художнє рішення. Вона має визнання як одна з провідних постатей української анімації, включно з відзнаками від Національної спілки кінематографістів України. Її внесок у відновлення класики анімації (зокрема «Бобе Майсес» у 2024 році) приніс додаткову увагу та подяку від критиків і глядачів. Загалом її роботи відзначені на міжнародних та українських анімаційних фестивалях за оригінальність і культурну цінність.

Інформація про родину Олени Касавіної публічно обмежена та не розголошується детально в відкритих джерелах. Подробиці про батьків, чоловіка, дітей чи партнера відсутні в біографіях, інтерв’ю чи енциклопедичних статтях. Вона зосереджена на професійній діяльності в анімації, викладанні та відновленні фільмів, рідко ділиться особистими деталями. Її приватне життя залишається поза увагою медіа, без значних публічних згадок про родинні зв’язки.

Станом на січень 2026 року Олена Касавіна продовжує викладати на кафедрі кінорежисури та кінодраматургії Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вона активно брала участь у відновленні та оцифруванні свого класичного фільму «Бобе Майсес» (1993), який вийшов українською мовою в 2024 році з голосом Ади Роговцевої; проєкт отримав увагу в медіа та на YouTube-каналі MaGiKa Film, де вона давала інтерв’ю про процес, єврейський фольклор та співпрацю з легендарною акторкою. Вона ділиться досвідом у відео про історію створення фільму та роботу з Едуардом Киричем. Зараз вона, ймовірно, продовжує педагогічну діяльність та можливі нові анімаційні чи реставраційні проєкти в українській анімації. У майбутньому очікується її внесок у збереження спадщини української мультиплікації та викладання молодим режисерам. Вона проживає в Києві та підтримує низький, але професійний публічний профіль.