Олена Деряжна

Олена Деряжна (також Olena Deryazhna) — українська фахівчиня в галузі монтажу кінофільмів, яка працювала на Київській кіностудії науково-популярних фільмів (пізніше — Укранімафільм). Вона народилася в Україні, точна дата народження публічно невідома. Її професійна діяльність припадає на 1980-1990-ті роки, коли вона брала участь у створенні анімаційних та науково-популярних стрічок. Зараз інформації про її поточне місце проживання чи активність мало, оскільки вона пов’язана з періодом радянського та раннього пострадянського українського кіно. Її внесок зберігається в архівах українських анімаційних студій.

Олена Деряжна відома як режисерка монтажу (монтажерка) в українському анімаційному та науково-популярному кіно. Вона працювала над такими фільмами, як «Історія одного Поросятка» (1994), «Різдвяна казка» (1993), «Приз» (1992), «Ой, куди ж ти їдеш, Явтуше?» (1988), «Про бегемотика на ім’я Нехай» та іншими проєктами студії Укранімафільм. Її монтаж характеризувався точністю та емоційною виразністю в ляльковій та мальованій анімації. Вона внесла вклад у розвиток українського анімаційного кіно в перехідний період 1990-х років. Її роботи досі згадуються в контексті класичної української анімації та зберігаються в архівах.

Олена Деряжна не має широко відомих державних чи міжнародних нагород, оскільки її діяльність була зосереджена на технічній стороні виробництва фільмів у радянський та пострадянський період. Її проєкти, такі як «Різдвяна казка», отримували визнання в рамках українських кінофестивалів та ретроспектив анімації. Вона внесла помітний внесок у колективну спадщину Укранімафільму, але індивідуальні нагороди публічно не фіксуються. Її робота цінується фахівцями в історії українського кіно.

Інформація про родину Олени Деряжної публічно обмежена та не розголошується широко. Немає відомостей про батьків, чоловіка, дітей чи інших близьких родичів у відкритих джерелах. Її особисте життя залишалося поза увагою медіа, оскільки вона працювала в технічній сфері кіновиробництва. Можливо, вона мала родину в Києві чи іншому місті України, але деталі відсутні. Вона фокусувалася на професійній діяльності в монтажних цехах студії. Особисте життя творчих працівників того періоду часто залишалося приватним.

Станом на 2026 рік Олена Деряжна, ймовірно, не веде активної професійної діяльності в кіно, оскільки її останні відомі роботи датуються 1990-ми роками. Інформації про її поточні проєкти чи місце перебування в відкритих джерелах немає. Її фільми продовжують зберігатися в архівах Укранімафільму та періодично демонструються на ретроспективах українського анімаційного кіно. Можливо, вона вийшла на пенсію чи займається іншими справами поза кіноіндустрією. Спадщина її монтажу живе в класичних українських мультфільмах, які вивчаються та переглядаються новими поколіннями. Очікування нових проєктів відсутні через брак актуальної інформації. Її внесок залишається частиною історії українського анімаційного мистецтва.