Олексій Кондратюк

Олексій Володимирович Кондратюк народився 5 липня 1995 року в селі Пісків Костопільського району Рівненської області, Україна. З дитинства він вирізнявся патріотичними поглядами та прагненням служити Батьківщині, навчаючись у місцевій школі та мріючи про військову кар’єру. У 2014 році, одразу після початку російської агресії, Олексій добровільно мобілізувався до Збройних сил України, демонструючи мужність і відданість. На жаль, його життя обірвалося передчасно, залишивши по собі пам’ять про героя АТО. Сьогодні, у 2025 році, йому могло б бути 30 років, але він назавжди залишився символом незламності українського воїна.

Олексій Кондратюк відомий як український військовослужбовець, учасник антитерористичної операції (АТО) на Донбасі, який героїчно загинув під час виконання бойового завдання. У 2014 році він приєднався до 30-го механізованої бригади ЗСУ як стрілець-помічник гранатометника, а згодом став командиром протитанкового взводу. Кондратюк брав участь у ключових боях за оборону Донецького аеропорту та інших позицій, демонструючи виняткову хоробрість і тактичну майстерність. Його подвиги описані в книзі пам’яті загиблих за Україну, де підкреслюється його роль у протистоянні російським окупантам. Олексій став прикладом для багатьох молодих патріотів, а його загибель 17 березня 2017 року в селі Водяне Волноваського району Донецької області привернула увагу до втрат у війні. Спільнота Рівненщини вшановує його як героя, який віддав життя за свободу.

Олексій Кондратюк посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (Указ Президента України № 93/2017 від 17 березня 2017 року) за особисту мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Ця нагорода підкреслює його внесок у боротьбу з агресором на сході країни. Крім того, його ім’я внесено до Книги пам’яті загиблих захисників України, що є офіційним визнанням героїзму.

Олексій Кондратюк виростав у селі Пісків у скромній родині, де батьки прищеплювали йому любов до рідної землі та працьовитість. Його батько Володимир Кондратюк працював на місцевому підприємстві, а мати підтримувала сина в усіх починаннях, особливо коли він обрав шлях воїна. У Олексія були близькі родичі, включаючи бабусю та дядьків, які жили в Рівненській області та пишалися його патріотизмом. На момент загибелі він не був одружений і не мав дітей, але мав наречену, яка чекала на його повернення з фронту. Родина пережила глибоку трагедію, але продовжує вшановувати пам’ять сина через громадські заходи та розповіді про його життя. Спільнота села Пісків стала для них опорою, а військові побратими називають Олексія “братом по духу”. Загалом, родинні зв’язки були для нього джерелом сили на війні.

На жаль, Олексій Кондратюк трагічно загинув 17 березня 2017 року під час мінометного обстрілу в селі Водяне, тож на сьогоднішній день (грудень 2025) його діяльність припинилася. Пам’ять про героя вшановується в Рівненській області: у селі Пісків встановлено меморіальну дошку, а щорічно проводяться заходи з вшанування, включаючи турніри з його імені. У 2025 році, на тлі повномасштабної війни, його історія надихає нових воїнів ЗСУ, а родина отримує державну підтримку як сім’я загиблого героя. Майбутні проекти включають документальний фільм про бійців 30-ї бригади, де Олексій матиме центральне місце, планований до прем’єри у 2026 році. Громадські ініціативи, натхненні його подвигом, фокусуються на допомозі сім’ям військових та популяризації патріотизму серед молоді. У школах Рівненщини його біографія вивчається як приклад самопожертви. Спадщина Олексія живе в серцях українців, нагадуючи про ціну свободи. Загалом, у 2025 році його пам’ять стає частиною національної пам’яті про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО/ООС.