Олександр Рожен

Олександр Павлович Рожен — український сценарист, літератор та журналіст [citation:2][citation:4]. Він народився 1 лютого 1937 року [citation:2][citation:3][citation:4]. Олександр Рожен закінчив радіофізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1959 році, а згодом навчався на Вищих сценарних курсах у Москві, які закінчив у 1969 році [citation:4]. Після тривалої творчої кар’єри він емігрував до Канади, де й пішов з життя у березні 2016 року [citation:2][citation:3].

Олександр Рожен відомий як автор сценаріїв для багатьох науково-популярних та документальних фільмів, створених на студії «Київнаукфільм», де він працював з 1967 року редактором і сценаристом [citation:4]. Його перший сценарій був присвячений Андрію Сахарову, що призвело до тривалих гонінь і внутрішньої еміграції, проте згодом він створив низку стрічок, які отримували Гран-прі на міжнародних фестивалях [citation:5]. Загалом він є автором близько 150 кіносценаріїв для фільмів різних жанрів [citation:4]. Після проголошення незалежності України він пережив нову реінкарнацію як журналіст і публіцист, працюючи оглядачем газети «Дзеркало тижня. Україна» [citation:4][citation:5].

Творчість Олександра Рожена отримувала визнання на міжнародних та всесоюзних кінофестивалях. Фільм за його сценарієм «Маскарад шестиногих» (1972) отримав Премію Міжнародного кінофестивалю в Тампере у 1975 році [citation:2][citation:4]. Стрічка «Шосте почуття» (1974) була відзначена Почесним дипломом XXIX Конгресу МАНК в Амстердамі [citation:2][citation:4]. Фільм «Загадковий світ тварин» (1979) здобув Почесний диплом журі XIII Всесоюзного кінофестивалю в Душанбе у 1980 році [citation:2][citation:4]. Також він був нагороджений медалями [citation:2].

Публічна інформація про родину Олександра Рожена практично відсутня. Немає відомостей про його батьків, дружину чи дітей. Сценарист був дуже вільною та гарячою людиною, яка звикла спочатку діяти, а потім розмірковувати, що іноді створювало їй проблеми [citation:5]. У творчих колах він мав як доброзичливців, так і чимало ворогів через свою критичну публіцистику [citation:5]. У 1990-х — 2000-х роках він жив в Україні, а згодом емігрував до Канади, де й помер у березні 2016 року [citation:2][citation:4]. Жодних офіційних заяв чи спогадів про приватне життя митця не публікувалося.

Олександр Рожен пішов з життя у березні 2016 року в Канаді [citation:2][citation:3]. Оскільки митець пішов з життя, він не має активних чи майбутніх проектів. Однак його творча спадщина продовжує жити у створених ним фільмах, книжках та публікаціях. У 2010 році, ще за життя, він видав повість про академіка Лук’яна Анатичука «Гонки без финиша», яка згодом була переписана українською мовою та переросла у повноцінний роман [citation:5]. Його фільми, зокрема «Червоний ренесанс» (2004) про діячів «розстріляного відродження», залишаються важливими документальними свідченнями української історії та культури [citation:2][citation:4].