Олександр Пархоменко

Олександр Пархоменко народився 12 (24) грудня 1886 року в селі Макарів Яр (нині Луганська область, Україна) в родині сільського гончара. З 1900 року працював на заводах Донбасу, де долучився до революційного руху. За радянськими джерелами, з 1904 року член РСДРП (більшовик). У 1917–1921 роках брав активну участь у громадянській війні на території України, організував партизанські комуністичні загони проти німецьких окупантів, денікінців та інших сил. Загинув 3 січня 1921 року в бою з махновським загоном біля села Бузовка (нині Черкаська область). Його образ був сильно міфологізований радянською пропагандою як героя революції.

Олександр Пархоменко відомий як один з командирів Червоної Армії на Донбасі та сході України під час громадянської війни. Він очолював партизанські загони, брав участь у боях проти австро-німецьких військ, білогвардійців та повстанських формувань. Після смерті його біографія стала основою для радянської пропаганди: про нього написано роман Всеволода Іванова «Пархоменко», знято однойменний фільм 1942 року Леоніда Лукова (де роль виконав Олександр Хвиля), а також інші твори та матеріали. У радянський період його ім’я носили вулиці, школи та підприємства на сході України. Сьогодні його постать оцінюється неоднозначно через радянську ідеологізацію та участь у громадянській війні.

Олександр Пархоменко отримав посмертно статус героя радянської пропаганди, але конкретні державні нагороди (наприклад, ордени чи звання Героя) не присвоювалися йому за життя чи відразу після смерті. Його ім’я увічнено в радянській культурі: фільм, роман, пам’ятники (наприклад, у Луганську, де був пам’ятник, знесений у 2015–2016 роках під час декомунізації). Досягнення пов’язані з міфологізацією як «народного героя» революції в офіційній радянській історії. У сучасній Україні його постать не вшановується офіційно.

Інформація про родину Олександра Пархоменка тримається в обмеженій кількості в історичних джерелах. Відомо, що він народився в родині гончара Якова Пархоменка. Деталі про дружину, дітей чи інших родичів не збереглися широко в публічних біографіях чи радянських матеріалах. Як і багато революціонерів того періоду, особисте життя не акцентувалося в пропаганді. Після його загибелі родина не згадувалася в офіційних джерелах.

На 2026 рік Олександр Пархоменко пішов з життя понад 105 років тому (загинув 3 січня 1921 року). Його образ залишається частиною радянської історичної спадщини, але в сучасній Україні він не вшановується офіційно через декомунізацію (пам’ятники знесені, вулиці перейменовані). Фільм «Олександр Пархоменко» (1942) та роман Всеволода Іванова доступні в архівах та на стримінгах як історичні твори. Обговорення його постаті з’являються в історичних дискусіях про громадянську війну, махновщину та радянську міфологію. Нових проєктів з його участю немає, але він згадується в контексті історії Донбасу та Луганщини. Його спадщина — приклад, як радянська влада створювала героїв для пропаганди.