Олександр Довженко

Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 року (за старим стилем — 29 серпня) на хуторі В’юнище поблизу селища Сосниця Чернігівської губернії (нині Чернігівська область, Україна) в багатодітній селянській родині козацького походження. Він був сьомим з чотирнадцяти дітей, але через високу дитячу смертність до дорослого віку дожили лише він і сестра Поліна. У 1911–1914 роках навчався в Глухівському учительському інституті, після чого працював вчителем. Помер Олександр Довженко 25 листопада 1956 року в Москві від серцевого нападу.

Олександр Довженко — видатний український кінорежисер, сценарист, письменник, художник і публіцист, класик світового кінематографа та засновник поетичного кіно. Він відомий своєю українською трилогією: «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929) та «Земля» (1930), які вважаються шедеврами німого кіно. Серед інших знакових фільмів — «Іван» (1932, перший звуковий), «Аероград» (1935), «Щорс» (1939), «Мічурін» (1948). Довженко також автор літературних творів, таких як кіноповісті «Зачарована Десна», «Україна в огні», «Поема про море». Його стиль поєднує ліричність, фольклор і філософську глибину, а Чарлі Чаплін називав його великим поетом кіно.

Олександр Довженко отримав дві Сталінські премії: першу ступеня в 1941 році за фільм «Щорс» та другу в 1949 році за фільм «Мічурін». Був удостоєний звання Народного артиста РРФСР (1950) та Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1939). Отримав орден Леніна та орден Трудового Червоного Прапора. Посмертно його внесок вшанований Державною премією України імені Олександра Довженка (заснована 1994) та присвоєнням його імені Київській кіностудії художніх фільмів.

Олександр Довженко народився в селянській родині Петра Семеновича Довженка та Одарки Єрмолаївни Довженко, предки яких були чумаками з Полтавщини. Батько був напівграмотним, але сильним і працьовитим, мати — емоційною та люблячою фольклор. З 14 дітей вижили лише Олександр та сестра Поліна (стала лікаркою). Першою дружиною була Варвара Крилова (вчителька, шлюб у 1910-х, розлучилися). З 1920-х до смерті був одружений з актрисою та режисеркою Юлією Солнцевою, яка після його смерті завершила кілька його проектів за сценаріями. Дітей у подружжя не було, але Юлія стала вірною супутницею та продовжувачкою його спадщини. Родина пережила трагедії дитячої смертності, що вплинуло на світогляд Довженка.

Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року в Москві під час зйомок фільму «Поема про море», тому сучасної діяльності немає. Його спадщина активно зберігається: Київська кіностудія носить його ім’я, існує Національний центр Олександра Довженка (Довженко-Центр), музей у Сосниці. Фільми Довженка регулярно показують на фестивалях, ретроспективах та стрімінгах, вони вивчаються в кіношколах світу. Станом на 2025 рік його твори залишаються актуальними для української культури, особливо в контексті національної ідентичності. Посмертно завершені фільми Юлією Солнцевою, як «Поема про море» (1958) та «Зачарована Десна» (1964), продовжують його ідеї. Пам’ять про Довженка вшановується премією його імені та численними виданнями його щоденників і творів.