Олег Борщевський

Олег Борщевський народився 10 квітня 1974 року в місті Середньоколимськ Якутської АРСР (нині Республіка Саха, Росія). З дитинства проявляв інтерес до мистецтва, зокрема фотографії, а згодом — до кіно та музики. У юності грав в аматорському гумористичному театрі, що вплинуло на його подальший вибір професії. Пізніше переїхав до України, де оселився в Запоріжжі та Київ, розвиваючи кар’єру в креативній індустрії.

Олег Борщевський — видатний український кінорежисер, сценарист, фотограф та кліпмейкер, який здобув визнання завдяки комедійним проектам та музичним відео. Свою кар’єру розпочав як режисер відеокліпів для топових українських виконавців, таких як «Потап і Настя», «НеАнгели», «Бумбокс» та Cloudless, створивши десятки робіт, що стали хітовими в музичній індустрії. Проривом у повнометражному кіно став дебютний фільм «DZIDZIO Контрабас» (2017) з Михайлом Хомою в головній ролі, який зібрав рекордний бокс-офіс в українському кіно та став найкасовішим дебютом режисера. Серед інших знакових проектів — короткометражки в альманасі «Влюблённые в Киев» (2014), комедія «Скажені сусіди. Нові історії» (2022), яка вийшла першою українською прем’єрою після початку повномасштабного вторгнення, та романтична комедія «Потяг у 31 грудня» (2024). Борщевський також режисирував новорічні рекламні ролики та працював над монтажем і продюсуванням. Його стиль відзначається гумором, динамікою та акцентом на українську культуру, що робить його одним з ключових фігур сучасного українського комерційного кіно.

Фільм «DZIDZIO Контрабас» здобув премію «Золота Дзиґа» (2018) у номінації «Вибір глядача» за рекордні касові збори. У 2018 році Олег Борщевський став членом Європейської кіноакадемії (European Film Academy), ставши 38-м представником української кіноіндустрії в цій престижній організації. Як фотограф, є членом Національної Спілки Фотохудожників України та автором кількох персональних виставок. Його кліпи та проекти неодноразово номінувалися на музичні премії, включаючи M1 Music Awards. Визнання від української кіноспільноти за внесок у розвиток комедійного жанру та популяризацію українського кіно.

Олег Борщевський тримає особисте життя в суворій приватності, рідко ділитися деталями про родину в інтерв’ю чи соціальних мережах. Народившись у Якутії, він має коріння, пов’язане з переїздами родини через радянські часи, але деталі про батьків не розголошуються публічно. Відомо, що з юності родина підтримувала його творчі інтереси, зокрема участь у театральних гуртках. Станом на грудень 2025 року інформації про шлюб, дружину чи дітей немає — режисер уникає обговорення цих тем, фокусуючись на професійних досягненнях. У інтерв’ю він згадував про близькість до друзів та колег як до “розширеної родини”, але без конкретики. Борщевський також є членом творчих спілок, де знайшов “родинне” середовище серед однодумців. Загалом, його родинне життя залишається поза публічним полем, підкреслюючи пріоритет кар’єри та мистецтва.

Станом на грудень 2025 року Олег Борщевський продовжує активно працювати над кінопроектами, поєднуючи режисуру з фотографічною діяльністю в умовах воєнного часу. Його останній фільм «Потяг у 31 грудня» (2024) зібрав позитивні відгуки за святковий гумор і вийшов у прокат наприкінці 2024-го, ставши одним з найуспішніших українських релізів року. У грудні 2025-го вийшов трейлер драми «НУ МАМ», де Борщевський виступив режисером; стрічка з зірковим акторським складом (Ада Роговцева, Олеся Жураківська, Катерина Кузнєцова, Наталя Сумська та інші) розповідає про складні материнсько-дочірні стосунки та запланована до прем’єри на початку 2026-го. Як член Європейської кіноакадемії, він бере участь у міжнародних фестивалях, просуваючи українське кіно. Борщевський також знімає рекламні ролики, зокрема новорічні для запорізьких брендів, та працює над новим сценарієм комедії про повоєнне відновлення. У 2025 році провів майстер-класи для молодих режисерів у Києві, ділячись досвідом дебюту в кіно. Паралельно розвиває фотовиставки, плануючи персональну експозицію в 2026-му про українську ідентичність. З початком війни режисер залишився в Україні, підтримуючи ЗСУ через благодійні аукціони з продажу фото. Серед майбутніх планів — співпраця з міжнародними платформами для адаптації українських історій та розширення на драматичний жанр. Загалом, 2025 рік став для Борщевського періодом творчого відродження, з акцентом на підтримку національної культури в часи викликів.