Оксана Карпус

Оксана Валеріївна Карпус народилася 8 лютого 1960 року в Україні (точне місце народження не вказується широко в джерелах, ймовірно Київ чи інше велике місто). Вона виросла в радянський період, коли українська анімація активно розвивалася на студії «Київнаукфільм» / «Укранімафільм». У 1984 році закінчила Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури) і прийшла працювати на студію «Укранімафільм». Працювала також у науково-популярному кіно та театрі. Член Національної спілки кінематографістів України. Лауреатка премії імені Лесі Українки. Викладає як художній керівник курсів у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Станом на 2026 рік їй 66 років, і вона продовжує жити та працювати в Києві, поєднуючи творчість з педагогікою.

Оксана Карпус відома як режисерка, художниця-постановниця та сценаристка українських анімаційних фільмів. Працювала над класичними та сучасними мультфільмами: «Театральний роман» (2008, режисерка та художниця-постановниця за Мариною та Сергієм Дяченками), «Тополя» / Poplar Tree (1996), «Їжачок в Африці» / Hedgehog in Africa (2019, режисерка разом з Олександром Спарінським), «Я Україна» (2010), «Les grabonautes» (2005) та іншими. Брала участь у створенні «Ой, куди ж ти їдеш?» (1988), «Осінній вальс» (1989), «Глинька» (2008) як художниця чи аніматорка. Її роботи часто поєднують поетичну анімацію, фольклорні мотиви та театральні елементи. Викладає в КНУТКіТ, керує курсами з анімації та художнього постановництва. Активна в професійних колах, її фільми демонструються на фестивалях та доступні в архівах Довженко-Центру. Стиль — ліричний, художній, з акцентом на українську культуру та казкові сюжети.

Лауреатка премії імені Лесі Українки за внесок у мистецтво. Член Національної спілки кінематографістів України. Її роботи отримували визнання на фестивалях анімації, зокрема «Театральний роман» та інші мультфільми демонструвалися на міжнародних подіях. Професійне визнання як педагога та режисера в КНУТКіТ та українській анімаційній спільноті. Індивідуальних великих премій (наприклад, «Крок» чи державних) у відкритих джерелах не зафіксовано широко, але її внесок у збереження та розвиток української анімації вважається значним.

Детальна публічна інформація про родину Оксани Карпус обмежена та тримається в приватності. Про батьків, чоловіка, дітей чи партнерів у відкритих біографічних джерелах немає конкретних згадок. Її життя фокусується на творчій та педагогічній діяльності, що домінує в описах. Особисте життя не афішувалося широко, без публічних деталей про шлюб чи нащадків. Ймовірно, родина підтримує її роботу в Києві та університеті.

Станом на 2026 рік Оксана Карпус продовжує викладацьку діяльність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого як художній керівник курсів з анімації та художнього постановництва. Вона бере участь у професійних проєктах, реставраціях та обговореннях української анімації (наприклад, через Довженко-Центр чи фестивалі). Її фільми доступні онлайн (YouTube, архіви), і вони вивчаються студентами. Активна в Pinterest (oksamiting) та інших платформах, де ділиться ескізами, анімацією та художніми роботами. Ймовірно, працює над новими короткометражками, сценаріями чи педагогічними проєктами. Підтримує українську культуру через творчість та освіту. Майбутні проєкти можуть включати нові анімаційні фільми, майстер-класи чи співпрацю з молодими режисерами, враховуючи її досвід понад 40 років в індустрії.