Нурі Більґе Джейлан

Нурі Більге Джейлан народився 26 січня 1959 року в Стамбулі, Туреччина, в районі Бакіркьой. Дитинство провів у невеликому містечку Єніце в провінції Чанаккале, куди переїхала сім’я. Він вивчав електротехніку в Босфорському університеті, але згодом присвятив себе кінематографу та фотографії.

Нурі Більге Джейлан — турецький кінорежисер, сценарист, оператор, фотограф і актор, один з найвидатніших авторів сучасного світового кіно. Його фільми відзначаються повільним темпом, філософською глибиною, майстерними пейзажами та дослідженням людських стосунків. Найвідоміші роботи: «Віддалення» (Uzak, 2002), «Клімати» (İklimler, 2006), «Три мавпи» (Üç Maymun, 2008), «Одного разу в Анатолії» (Bir Zamanlar Anadolu’da, 2011), «Зимовий сон» (Kış Uykusu, 2014, Золота пальмова гілка в Каннах), «Дика груша» (Ahlat Ağacı, 2018) та «Про суху траву» (Kuru Otlar Üstüne, 2023). Його стиль порівнюють з Антоніоні, Бергманом і Тарковським; часто знімає родичів і сам грає ролі. Фільми регулярно беруть участь у Каннському фестивалі та представляють Туреччину на Оскарі. Крім кіно, Джейлан відомий як фотограф.

Нурі Більге Джейлан — один з найнагородженіших турецьких режисерів. Головна нагорода: Золота пальмова гілка Каннського фестивалю за «Зимовий сон» (2014). Гран-прі Канн за «Віддалення» (2003) та «Одного разу в Анатолії» (2011). Приз за найкращу режисуру в Каннах за «Три мавпи» (2008). Приз ФІПРЕССІ за кілька фільмів. Нагорода за найкращу жіночу роль (Мерве Діздар) за «Про суху траву» (2023) у Каннах. Загалом його фільми отримали десятки міжнародних призів на фестивалях у Берліні, Венеції та інших.

Батько Нурі Більге — Мехмет Емін Джейлан, інженер-агроном, мати — Фатма Джейлан. Дитинство пройшло в сільській місцевості, що вплинуло на його творчість; батьки та родичі часто з’являлися в ранніх фільмах. Одружений з 2003 року з Ебру Джейлан — режисеркою, фотографинею та актрисою, яка співсценаристка багатьох його фільмів (наприклад, «Про суху траву») і грала в «Кліматах». Пара має двох дітей, зокрема сина Аяза, але деталі сімейного життя тримають у приваті. Ебру — важливий творчий партнер, вони часто працюють разом. Родина підтримує його кар’єру, а автобіографічні елементи з сімейного життя пронизують його кіно. Нурі та Ебру навіть мають однакову дату дня народження, але в різні роки.

У 2025 році Нурі Більге Джейлан продовжує бути одним з провідних авторів світового кіно. Його останній фільм «Про суху траву» (2023) отримав визнання на Каннському фестивалі, де Мерве Діздар здобула приз за найкращу жіночу роль, і фільм став номінантом від Туреччини на Оскар. Стрічка вийшла в прокат у багатьох країнах у 2024–2025 роках, збираючи похвали за філософську глибину та візуальну красу. Джейлан займається фотографією, виставки його робіт проходять у галереях. Він рідко дає інтерв’ю, веде закритий спосіб життя. Майбутні проекти не оголошені офіційно, але режисер відомий довгими паузами між фільмами (кожні 4–5 років), тож новий проект може з’явитися найближчими роками. Продовжує співпрацю з дружиною Ебру як співсценаристкою. Його фільми регулярно показують на ретроспективах і фестивалях, а вплив на сучасне кіно зростає. У 2025 році інтерес до його творчості залишається високим завдяки стримінговим платформам.