Норман Джуїсон

Норман Джуїсон народився 21 липня 1926 року в Торонто, Канада, у родині власників невеликого магазину. Після служби у Військово-морських силах Канади під час Другої світової війни він закінчив Університет Торонто, де почав цікавитися акторською майстерністю та постановкою. Його професійний шлях розпочався на телебаченні CBC у Канаді, а згодом він переїхав до Нью-Йорка, де став одним із провідних режисерів музичних шоу. Помер легендарний кінематографіст 20 січня 2024 року у віці 97 років у своєму будинку в Лос-Анджелесі.

Джуїсон увійшов в історію кіно як надзвичайно різноплановий режисер, здатний працювати в будь-якому жанрі — від гостросоціальних драм до масштабних мюзиклів. Його детективна драма «Спекотної ночі в Керроллі» отримала «Оскар» як найкращий фільм і стала важливою віхою в боротьбі з расовими упередженнями. Він подарував світові незабутні екранізації мюзиклів «Скрипаль на даху» та «Ісус Христос — суперзірка», а також романтичну комедію «Влада місяця», яка принесла «Оскар» Шер. Режисер завжди фокусувався на гуманістичних темах, справедливості та людських взаєминах, уникаючи шаблонних рішень. Його фільми отримали загалом 46 номінацій на премію «Оскар» і здобули 12 статуеток.

Хоча сам Норман тричі номінувався на «Оскар» як найкращий режисер, заповітну статуетку він отримав у 1999 році у вигляді почесної премії імені Ірвінга Тальберга за видатний продюсерський внесок у кіно. Він є лауреатом премії «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю за режисуру фільму «Влада місяця» та володарем численних нагород BAFTA і «Золотий глобус». В рідній Канаді він був удостоєний найвищої цивільної нагороди — Ордена Канади. Його ім’я увічнене зірками на Алеях слави в Голлівуді та Торонто, що підкреслює його міжнародне визнання.

Норман прожив у щасливому шлюбі з моделлю Маргарет Енн Діксон («Діксі») протягом 51 року до її смерті у 2004 році; у них народилося троє дітей, які також пов’язали своє життя з кіно та телебаченням. У 2010 році він одружився вдруге з Лінн Сент-Девід, з якою провів останні роки життя. Режисер завжди підкреслював важливість родинної підтримки у своїй виснажливій професії. Він виховував дітей у повазі до праці та мистецтва, що допомогло їм реалізуватися в медійній сфері. Попри життя в Голлівуді, він завжди зберігав тісний зв’язок зі своїм канадським корінням.

Останні десятиліття життя Норман Джуїсон присвятив розвитку канадської кіноіндустрії, заснувавши Канадський кіноцентр (CFC) у Торонто, який став кузнею талантів для всього світу. Він написав автобіографію, де з гумором та відвертістю розповів про труднощі та радощі «цього жахливого бізнесу», який був до нього прихильним. Його спадщина сьогодні вивчається як приклад ідеального поєднання комерційного успіху та глибокого змісту. Навіть після його відходу у 2024 році фільми Джуїсона залишаються актуальними, регулярно з’являючись у ретроспективах та списках найкращої світової класики. Він залишив по собі пам’ять як один із найдобріших та найпрофесійніших майстрів «золотої ери» Голлівуду.