Нонна Копержинська

Нонна Копержинська народилася 1 травня 1920 року в Києві, проте дитинство провела на Донбасі, куди переїхала її мати-лікарка. Її шлях у мистецтві розпочався зі вступу до Київського театрального інституту, де вона навчалася в майстерні Амвросія Бучми. Через початок Другої світової війни навчання довелося перервати, але після визволення Києва вона повернулася до професії. У 1946 році Нонна стала актрисою легендарного театру імені Івана Франка, якому присвятила все своє життя. Її природна харизма та глибокий народний гумор зробили її справжньою улюбленицею публіки.

Вона здобула всенародну любов як неперевершена майстриня характерних та комедійних ролей, ставши «матір’ю українського кіно». Світову славу їй принесли образи Секлети Лимарихи у фільмі За двома зайцями та Рогніди Петрівни у комедії Королева бензоколонки. На театральній сцені вона втілила десятки незабутніх персонажів, серед яких Ганна у Безталанній та Настя у В степах України. Її манера гри поєднувала в собі яскраву ексцентрику та глибокий психологізм, що робило кожного її героя об’ємним. Копержинська вміла в одній фразі передати всю складність української жіночої долі.

За видатні досягнення у розвитку національного театрального мистецтва Нонна Копержинська була удостоєна звання Народної артистки УРСР у 1967 році. У 1995 році вона отримала престижну театральну премію Київська пектораль за вагомий внесок у мистецтво. Її професійна діяльність була відзначена державними орденами та численними почесними грамотами. Попри офіційні титули, найголовнішою її нагородою була безмежна любов глядачів, які цитували її героїнь у побуті. Вона вважалася однією з фундаторок сучасної української акторської школи.

Нонна виховувалася матір’ю, яка була для неї головним прикладом незламності та професіоналізму. Першим чоловіком актриси був архітектор, від якого вона народила сина Євгена, але цей шлюб не витримав випробувань часу. Своє справжнє щастя вона знайшла з режисером та актором Павлом Шкребою, з яким прожила у злагоді 33 роки до самої його смерті. У цьому союзі народився син Сергій, якого родина ніжно називала «пізньою дитиною». Копержинська була надзвичайно відданою матір’ю та дружиною, завжди намагаючись створити вдома теплу атмосферу, незважаючи на втому після вистав. Син Сергій часто згадував маму як людину з феноменальним почуттям гумору та залізним характером.

Хоча Нонна Копержинська пішла із життя у червні 1999 року, пам’ять про неї залишається частиною культурного коду України. Фільми за її участю досі збирають мільйонні перегляди на телебаченні та стрімінгових платформах, а фрази Секлети Лимарихи стали народними афоризмами. У Києві на будинку, де вона жила поруч із театром, встановлено меморіальну дошку на її честь. У пам’ять про актрису проводяться ретроспективи її вистав та творчі вечори в театрі імені Івана Франка. Сучасні актори називають її творчість еталоном органічності та професійної чесності.