Ніна Василенко

Ніна Костянтинівна Василенко народилася 6 грудня 1906 року в Києві, Російська імперія (нині Україна). Вищу освіту здобула в Московському поліграфічному інституті (1928–1931). З 1932 року працювала на Київській кіностудії художніх фільмів у цеху мультиплікації, де стала однією з піонерок української анімації. З 1960 по 1975 рік — режисерка та художниця на «Київнаукфільмі» (нині «Укранімафільм»). Працювала в жанрі мальованої анімації, створила низку класичних українських мультфільмів. Померла 26 квітня 1999 року в Києві у віці 92 років.

Ніна Василенко — видатна українська аніматорка, режисерка та сценаристка, одна з засновниць української мальованої анімації. Спільно з Іполитом Лазарчуком та Іриною Гурвич стояла біля витоків анімаційного виробництва на «Київнаукфільмі». Серед її найвідоміших робіт: «Веснянка» (1961), «Микита Кожум’яка» (1965), «Маруся Богуславка» (1966), «Тяв і Гав» (1967), «Пригоди козака Енея» (1969), «Сказання про Ігорів похід» (1972), «Хлопчик з вуздечкою» (1974). Її фільми поєднували фольклор, казки та народні мотиви з художньою мальованою технікою, ставши класикою радянської та української анімації.

Індивідуальних великих нагород (як-от Оскар чи Греммі) не мала, але її внесок у розвиток української анімації визнаний як фундаментальний. Фільми отримували визнання на фестивалях, а її творчість входить до золотого фонду «Укранімафільму» та вивчається в історії українського кіно.

Ніна Василенко вела закрите особисте життя, деталі про батьків, чоловіка чи дітей не публікувалися широко. У джерелах акцент робиться виключно на професійній діяльності та внеску в анімацію. Вона прожила довге життя в Києві, присвятивши його творчості та кіноіндустрії.

Ніна Василенко померла 26 квітня 1999 року, тому на 2025–2026 роки її творчість продовжує жити через архівні покази, реставрації та включення до програм фестивалів українського кіно та анімації. Фільми доступні на платформах як YouTube (плейлисти з її мультфільмами), Megogo, та в колекціях «Укранімафільму». Її спадщина вивчається в контексті історії української анімації, особливо в проєктах про жінок у кіно (наприклад, статті Суспільного 2025 року). Нових проектів немає, але її роботи залишаються актуальними для збереження культурної спадщини.